Глава 9

- Чому ти ще тут? - дракон вийшов із машини першим. За ним - літня пара і дитина.
- Тому що у нас із вами ще не всі справи закінчено. 
- Які в мене з тобою можуть бути справи, чоловічко? Ти забереш своє барахло і ми більше ніколи не побачимось!
- Тобто ви визнаєте при свідках, що інвалідне крісло, масажер та ці речі вам ніколи не належали?
- Так, визнаю! - прогарчав дракон. - На який ляд мені здалося інвалідне крісло?! Усе?!
- Ні! 
Дракон виглядав страшно, але Зоя його не боялася. Ненависть до Сандера заповнила всі куточки її свідомості. Цей негідник посмів зазіхнути на її Джоя, такого чудового, милого і слухняного... І заклинання вищого порядку застосував до неї, людини! Виплеск адреналіну повністю позбавив дівчину страху. А нові орендарі злякалися і ганебно втекли під  приводом того, що хочуть оглянути будинок. От і чудово! Більше свідки Зої не були потрібні.
- Ви позбавили мене зору, і він досі повністю не відновився. Я вимагаю виправити шкоду!
- Вимагаєш? - пирхнув дракон. - І що робитимеш, якщо я проігнорую твою вимогу? Заклинання не смертельне, саме розвіється за півроку.
От тільки не було у Зої цього часу, працювати їй потрібно вже зараз!
- Я повідомлю журналістам про все, що сталося з вашим сином. Нехай серед драконів подібне не вважається злочином, люди вчепляться у вас мертвою хваткою. Ми не дозволимо вам забути про скоєне!
Якщо чесно, Зоя була готова до того, що він приб'є її за такий відвертий шантаж, але згадка про сина  вибила дракона з колії.
- Це Асіят тобі розповіла, – констатував він.
- Так, – підтвердила Зоя.
Дракон одразу здувся, перестав кричати і став зовсім не страшним, а якимось змученим.
- Ти не зможеш нічого нікому повідомити, дурненька. Асіят домовилася з тобою і дістала згоду, отже ти ані слова не зможеш сказати про драконів. Стародавній ритуал не дозволить тобі навіть рота розкрити!
- Договору немає. Асіят порушила його.
- Тобто, як?! - здивовано вигукнув Сандер.
Зоя розуміла, що, з точки зору дракона, її слова позбавлені сенсу. Дракони не здатні порушити договір. Щось там на ментальному рівні у них на це зав'язано.
- Асіят обіцяла щомісяця платити мені за роботу п'ятсот скудо. Місяць минув, а вона так і не заплатила.
- Вона зараз не має доступу до грошей. Але я заплачу. Скажи мені номер свого рахунку.
- Він є у раті, як і решта моїх даних. Тільки-но повернете борг, я із задоволенням забуду про ваше існування. 
- Кому ти встигла розповісти про нас за той час, поки не діяв договір?
- Тут, у горах? Та сюди навіть вівці не заходили! - про те, що вона розмовляла про драконів з дядьком Майлзом і Даніелем, Зоя вирішила не говорити. Навіщо створювати проблеми друзям? Тим більше не вона видала їм драконячі таємниці, а Асіят, яка звернулася до  їх адвокатської контори. 
- Іди-но сюди, - дракон закликав її до альтанки, повитої гліцинією. Сів на лаву, дівчину поставив перед собою. Поклав долоні їй на скроні.
- Закрий очі! 
Великими пальцями трохи натиснув на верхні повіки. Зоя відчула, як серце, що гулко калатало в грудях, поступово сповільнюється. Дракон обережно, круговими рухами масажував їй повіки і при цьому шепотів якісь заклинання, дуже довгі і, ймовірно, складні, тому що вся ця нескінченна низка слів вимовлялася на одному видиху. Процедуру він повторив тричі і лише тоді дозволив дівчині розплющити очі. Зоя підняла повіки і чітко побачила перед собою бліде обличчя Сандера. На лобі - зморшки, по скронях стікають краплини поту. Воістину, Джой мав рацію - наслати якусь гидоту набагато легше, аніж прибрати її наслідки.
Ну і звичайно, драконище не відмовив собі в задоволенні покопатися у Зої в голові: 
- Ти прив'язана до дракона, дівчинко. Не шлюбними путами, поки що, але обов'язком. Дуже дивно, але не неможливо. Що це, заручини за договором? Невже твій дракон так злякався, що ти втечеш, що прив'язав тебе ще до шлюбу? Хто він, скажеш?
Ти диви! Вже дівчинка, а не дурненька і не чоловічка!
- Ні! Він свого слова не порушував!
- Яка вірна Пташка! Сподіваюся, твій наречений не схибив, коли вибрав тебе!
Зоя тільки плечима пересмикнула. Не збиралася вона розвіювати драконову маячню. Асіят казала, що він погано ставиться до міжрасових шлюбів, от і крутяться його фантазії лише навколо цієї теми. А інших відносин між чоловіком та жінкою, окрім весілля, він собі не уявляє. Дракон суперправильний, нехай йому грець!
На цьому драконячаі цікавість не вичерпалась.
- Навіщо тобі інвалідне крісло? - запитав Сандер.
- Я професійна доглядальниця. Це моє обладнання.
- Навіщо Асі знадобилася доглядальниця? Хіба їй було так погано?
- Та ви що, з Місяця впали, фер? Ви ж зробили її співучасницею у вбивстві! Кому від цього буде добре? А зараз, гадаєте, їй стало краще? Ви ж забрали її звідси силоміць, не дозволили навіть до ладу зализати рани!
- Поруч зі мною у неї все налагодиться!
- Поряд з вами?! Із тим, хто, по суті, двічі підписав смертний вирок її єдиній дитині? Та ви при своєму розумі? Жодна жінка не пробачить такого, будь вона хоч тричі дракон!
Не пробачить. Точно. У цьому Зоя була впевнена. Якби було інакше, драконище вже знав би, що його син вижив.
- Що ти розумієш, безрідне дівчисько! Ти не дракон! Я завжди бажав своїй сім'ї лише добра!
Дівчисько? Безрідне? Та нехай! Ось тільки цей драконячий аристократ вважає за потрібне виправдовуватися перед нею!
- Знаєте, фер Меллард, що я зрозуміла? Знайшовши свою справжню пару, дракони вважають, що кохання додається до неї наче посаг. А це не так.
Дракон, який не збирався більше її слухати, раптово зацікавився, не став перебивати дівчину і відкинувся на спинку лави.
- Любов та ненависть - це аверс і реверс. З істинною парою ви отримуєте монету, але не знаєте, якою стороною вона до вас повернеться. Вам пощастило, ви отримали кохання. Але замість того, щоб оберігати свій скарб, ви регулярно підкидаєте монету в повітря. Як думаєте, чи є шанс, що вона щоразу падатиме потрібним вам боком?
І поки Сандер обдумував почуте, Зоя розвернулася і попрямувала до своїх речей. Розгорнула гравікрісло і почала укладати на нього сумки та коробки з масажером та зіллями. Потім повела крісло до машини.
- Звідки у вас такий автомобіль? - раптом пролунало позаду. З подивом Зоя виявила, що дракон іде слідом за нею. І на “ви” звертається. Оце дива! А варто було лишень клацнути по носі.
- Раті Асіят взяла його напрокат. Термін оренди спливає післязавтра. Я планувала доїхати на ньому до міста і там здати в бюро. Тільки-но я закрию оренду, їй прийде повідомлення із фірми. 
Відповіддю він, мабуть, задовольнився, але провів Зою до самої машини і став допомагати складати речі в багажник. А Зою скувало страхом, так  сильно вона злякалась, що дракон відчує Джоя, нехай купол і непрозорий. А насамкінець дракон її взагалі мало не доконав питанням: 
- Раті, скажіть, там, у кухні, де ми зустрілися вперше, з вами була ще одна людина. Я бачив його, але не можу згадати. Таке можливе лише коли сильний маг накладає відведення очей або ілюзію. Ви не маг і зробити цього не могли, то хто це був? Мені здавалося я усіх знаю.
Зоя ошелешено дивилася на Сандера, а в її голові божевільним роєм кружляли думки. 
Джой? Це він чаклував? Наклав відвід очей і сам не зрозумів, що зробив? Так, звичайно ж це він! І тоді, на скелях, не дозволив їй впасти… не інакше як драконовим шляхом перемістився! 
Ні, Сандеру не можна про це казати. Більш за все їй хотілося стрибнути в автомобіль, сховатися під куполом, і забратися від дракона подалі, але вона стрималась.
- Раті Асіят все вже сказала вам. Мені немає чого додати. Я не розуміюся на магії. Вибачте. 
Дівчина повільно відчинила дверцята і пірнула під купол, сіла на крісло водія і включила автопілот. 
Її неудавна розгубленість переконала Сандера в тому, що Зоя нічого не знає, тому він і не затримував її.
Дорога до міста зайняла чотири з половиною години. І, чесно кажучи, Зоя анітрохи не пошкодувала, що драконів шлях їм більше не доступний. За цей час вона відпочила і душею, і тілом. А це було їй необхідно - спілкування з Джоєвим таточком пошматувало її нерви настільки, що хотілося тільки спати. Так Зоя і вчинила. Вляглася на сидінні, підібгавши ноги, а голову поклала Джоєві на коліна. Автопілот чудово впорався зі своїм завданням, непередбачених ситуацій не виникало, дорога не зажадала від водія ніякої уваги. Прокинулася вона з ясною головою. Виявила, що Джой прикрив її своєю курткою, позбавив від шпильок і розплів коси, і подумала, що кращого хлопця, мабуть, у всьому світі не знайдеш, будь він ще хоч трошечки дорослішим. А коли придивилася, побачила в нього над верхньою губою виразний темний пушок, ще не повноцінні вусики, але дуже прозорий натяк на них.