Не говори! Не вірю у любов.
Твої діла промовисті та ясні.
Я не боюся осуду людей,
Що будуть пліткувати за двором,
Що я — нещасна.
Не говори! Я справді не дурна.
І з головою в мене все в порядку.
Просто колись я опустилась до нуля,
Щоби повірити у диво-казку.
А правда в тому:
Королі— зрадливі.
Вони плетуть тобі
Казки красиві,
А потім солодко так
Ніж у спину.
А ти, наївна,
Кров'ю захлинаючись,
Все віриш!
Я зализала рани від любові.
Я буду жити, але не з тобою.
Сама собі навчуся дати ради.
Я королівна, що не вірить в долю.
Казки сама собі буду писати.
На своїй вулиці зроблю собі я свято.
Відредаговано: 31.08.2022