Частина 5

○◇ ○СЛОН: ПРОБУДЖЕННЯ ХРАНИТЕЛЯ ○ ◇ ○

Минуло вже півтора року з приїзду короля Ернеста фон Едерна в академію "Срібна троянда". З того дня всі нарешті заспокоїлося. Вчителі тепер не переживали про свою роботу, а директор все перераховував гроші отримані від батьків учнів.

 В  один із днів гордовитий карлик засумнівався у здібностях свого найкращого учня і вирішив випробувати його, давши йому особливе випробування.  У правилах академії зазначилось, що випробування повинен пройти тільки найкращий з кращих і в якості нагороди він може попросити у директора що завгодно. Випробування не обов'язково має бути легким.

Рональд з самого ранку відчував щось недобре і це виявилося голосом інтуїції. Після сніданку хлопця покликали в головний зал, Маркус пішов слідом не бажаючи залишатися одному. Прийшовши в зал, юнак злегка насупився дивлячись на директора. Він вважав все це дуже підозрілим. Директор глянув на хлопця,  поправивши свої круглі окуляри на носі.

-Ну що ж, Рональд Дерман, як думаєш чому я покликав тебе та ще й всіх інших учнів академії?

- Ви хочете дати мені особливе випробування, я вірно думаю? - з упевненістю сказав Рональд.

- Бачу ти уважно читав правила, раз обізнаний про це. - карлик ненадовго зробив паузу. - Так, ось в чому полягає твоє випробування. У нашого вчителя алхімії закінчились пелюстки вельми рідкісної квітки Вівель. Ця квітка має особливі магічні властивості, вона може передбачати майбутнє. Росте вона тільки на вершині гори Кель, що розташована в розташованому біля міста лісі.

- Мені просто потрібно дістати цю квітку для вас? - запитав Рональд вже думаючи, що випробування легке. Але він помилявся.

-Вірно. Але на шляху тобі зустрінуться різні випробування: вовки, сипучі піски, рослини-людожери, можливо навіть примари. Будь готовий застосувати свій розум і покластися не тільки на свою магію. Якщо ти повернешся цілим і з квіткою Вівель,  я випущу тебе зі своєї академії. Хоча  ти майже закінчив другий рік навчання.- промовив директор і знову поправив свої окуляри.

-Добре, я буду обережним і легко дістану вашу квітку. Тільки дозвольте взяти з собою мій меч.  Чи я з вовками  кулаками буду битися? - запитав хлопець і помітив, як очі директора нервово  забігали. Адже мужичок хотів відправити його без зброї.

- Добре, бери свій меч і йди скоріше на гору Кель! - злегка прокричав директор і Рональд пішов, а слідом за ним і Маркус.   

Брюнет сподівався піти на це випробування з братом і зважився запитати про можливість цього тільки в кімнаті.

- Рональд, можна мені з тобою на гору Кель?

- Ти смієшся чи що? Ти тільки заважати будеш. Мені доручили цю справу і я сам повинен впоратися з цим. - відповів Рональд, збираючись в дорогу: взяв кишеньковий ніж і свій меч, який віддав йому Джо під час від'їзду в академію.

-Але, я ж можу допомогти тобі. - Маркус злегка образився, почувши слова брата. 

Адже він завжди підтримував його в скрутну хвилину, давав поради й був поруч з ним. А зараз, йому відмовляють у допомозі. І чому? Тільки через наказ якогось карлика, який правда є директором академії.

 Дочекавшись поки Рональд вийде з академії й прихопивши з собою молот, Маркус тихо й повільно пішов слідом за ним. Ось уже за спинами хлопців академія "Срібна троянда", пів години й за ними вже ціле місто, а перед очима густий дрімучий ліс.

Рональд  дістав свій кишеньковий ніж і почав розчищати собі шлях від гілок, тільки увійшовши у ліс. Раптом в кущах почувся шурхіт. Хлопець обернувся на звук готуючись захищатися, але це виявився всього лише кролик. Атмосфера розпалювалася з кожним разом. Раптом, коли Рональд дійшов уже до середини лісу, перед ним виникла примара жінки, яка назвалася його матір'ю — королевою Амелією.

-Роні, милий мій синочок. Навіщо ти йдеш проти свого дядька? Хоч він і поганий, але він все ж твій дядько. - привид посміхався.

- Я хочу змінити країну. Але тепер, дорога моя матуся, дай мені відповідь на одне питання? - хлопець запідозрив щось недобре.

-  Став своє питання. - привид злегка насупився.

- Мамо, як ти померла? - це питання може здатися занадто дивним і неприємним стосовно померлої матері, але треба врахувати, що в лісі ходить суцільна темна сила. Адже раніше в цей ліс приходили некроманти проводити свої темні обряди й жертвоприношення. Ось чому це місце просякнуте негативною енергією.

- Мене отруїли разом з твоїм татом, хіба ти не пам'ятаєш? - привид ще більше насупився.

-А ось і не вірно! Татові відрубали голову в тронній залі палацу. А мою маму закатували до смерті.Ти не моя мати! - висловився хлопець і привид зник в чорному тумані, голосно волаючи. Рональд радів, у нього вийшло прогнати злого духа і від цього він відчував себе героєм. Не дарма ж він перечитував книгу про свою сім'ю кілька разів після того, як взяв її таємного відділу бібліотеки академії.

Маркус був вражений побаченим, але продовжував йти слідом за братом. На щастя йому не зустрівся привид, бо він би вже точно тоді чкурнув з цього проклятого лісу якнайдалі. Вже підходячи до гори Кель молодий Едерн зауважив, що його оточили вовки. Сховавши ніж в кишеню піджака, Рональд оголив свій меч і почав захищатися від збожеволілих вовків, які наступали з новою силою.

Маркус зрозумівши, що на цьому подорож принца може закінчитися, взяв свій молот якнайміцніше і кинувся допомогти йому.