Розділ19

Перший день в школі пройшов м'яко кажучи не дуже. На вулиці падав сильний дощ, Ніка проспала лінійку, тому змушена була бігти з усіх ніг. Короче кажучи день почався з того, що в перший же день навчання, Ніка отримала зауваження за запізнення. І як би вона не пояснювала причину запізнення, вчителька навіть не хотіла її слухати. Всі дивились на дівчину і ледве стримували сміх, через те що Ніка не причепурилась, прийшла без макіяжу і  не в попрасованому одязі. 

- Чого вирячились, не бачили ніколи заспану дівчину - вигукнула та. Клас затих, а вчителька аж здригнулась від крику Ніки.

- Ніко Увайлет, яке ти маєш право робити мені гармидер у класі, мало того що ти спізнилась так щей кричиш мов скажена - почала кричати вчителька.

Підстаркувата мадам Ґлорі, дуже бісила Ніку, та постійно кричала на дівчину, за будь якої причини. Таке враження що вона навіть не вміла говорити, тільки кричати. Виглядала мадам Ґлорі на років так 56, хоча насправді їй було 45. Носила окуляри, які їй зовсім не пасували. Але саме смішніше в ній, це великі передні зуби, які постійно випирались наперед всіх інших зубів. Вона була схожа на кроля, який постійно кричав мов за ним хтось гнався.

- Сядь на своє місце, або ж вийди з класу - завересканила та на Ніку.

Дівчина нічого не говорячи, схопила портфель і пішла. Ви подумаєте що вона зробила не правильно, погоджусь з вами, але у всіх колись уривається терпець. Клас звичайно був шокований витівкою Ніки, але вигляду не показував. Отож Ніка Увайлет довела усім, що вона не така проста дівчинка як думають інші. 

***

Зайшовши додому, до Ніки подзвонили. Майкл, він любив їй дзвонити, але все ж більше пара переписувалась. Дзвонив хлопець в ті випадки коли на телефоні не було інтернету.

- Алло - відповіла злісно дівчина.

- Привіт, як пройшов перший день у школі - запитав Майкл, набагато спокійніше ніж Ніка.

- Я проспала, потім посварилась з вчителькою, потім невитримала і пішла зі школи.

- Ого, надто багато пригод за один день.

- Та вже що є то є, а ти чому звониш. Інтернет закінчився на телефоні?

- Сонце я звоню,бо за дві години вилітаю в Італію до бабусі на три місяці, приїдь до аеропорту, хочу провести цей час з тобою.

Що, Майкл їде навіть нічого не сказавши Ніці, тим більше що на довгий час.А тепер коли залишилось дві години дзвоне їй щоб та приїхала попрощатись, а скорше не можна хіба було, але дівчині вже було всерівно, вона швидко зібралась, і мовчки вийшла з будинку залишивши мамі листа про те що йде на прогулянку.

- Я не розумію, хіба так важко було сказати, що ти їдеш? - запитала Ніка  коханого сидячи з ним в аеропорті.

- Не хотів тебе засмучувати, до того ж я не знав на скільки їду - відповів засмучено Майкл.

- Що я буду без тебе робити три місяці, без твоїх поцілунків. Звони, пиши.

- Обов'язково, не переживай місяці пройдуть швидко.

Дві години пройшли з надзвичайною швидкістю. Ніка розплакалась коли проводжала Майкла до літака, але хіба вона могла щось вдіяти. Коханий її заспокоїв, і міцно міцно обійняв, поцілувавши ніжно в прекрасні губи Ніки. Що ж життя триває, три місяці, не так вже і багато. Тому Ніка попри сум, і депресії буде чекати Майкла. Корнелія єдина хто заспокоювала дівчину і звільняла від депресії. Тому одразу після аеропорту Ніка спішила додому, щоб якось себе відволікти граючись з улюбленицею.