Глава 1

За рік до….

                                       Лицемірна любов – гірше ненависті.

                                                                                                      (Пліній)

Вечір тихо спускався на землю, розкидаючи по небі своїх маленьких подруг – зірок. Зазвичай літні вечори по – особливому романтичні і чудові, бо вони напрочуд довгі і теплі, в порівнянні з зимовими. Та для мене цей вечір був фатальним. Сльози котилися з очей і хотілося якнайшвидше дістатися додому, щоб сховатися від усіх. Як він міг? Хіба можна так чинити з тими, хто в тебе закоханий? Не розумію, що ж робити далі. Мабуть, краще втекти з цього дурного містечка туди, де ніхто мене не знає і розпочати життя з чистого аркушу, бо тут я згину, вони не дадуть мені спокою і що буде з мамою, коли вона дізнається про мій сором. Швидко набравши номер сестри, повідомила, що завтра приїду до неї. Вона одразу ж погодилася, думаю вона все знає. І після всього пережитого, я твердо вирішила, що більше ніколи не буду довіряти чоловікам, ніколи!

                                      *****************

Олега я знала ще зі школи, він навчався у паралельному класі. Високий, статний і дуже симпатичний хлопчина мені дуже подобався, але для мене він був недосяжний. Я просто мліла від його погляду, коли хлопець посміхався, здавалося всі планети сходяться, для того, щоб помилуватися цією посмішкою. Я була закохана в нього і мріяла, що колись Олег нарешті зверне на мене увагу і ми будемо разом. Цього бажала я, а от він…Моя однокласниця Рита, вирішила поглузувати з мене і розповіла йому про мою симпатію до нього. Вся компанія розреготалася від цієї новини на чолі із ним, і коли я проходила повз них цей дурнуватий сміх ставав ще сильнішим. Як ж це було образливо! Але, з часом я звикла до такого і мої надії бути з Олегом почали швидко танути, бо я бачила, що ми з ним не пара. Хто я, звичайна сіра мишка з купою комплексів і крутий хлопець зі школи, за яким мліють більшість таких як я. Але, сталося диво і на випускному вечорі він підійшов і заговорив. Хлопець не сміявся з мене, не глузував, а запросив на повільний танець.

• Вибач, що так сталося! – промовив він і поглянув на мене. – Сам не розумію, чому сміявся з тебе. Ти також мені подобаєшся!
• Справді? – дивилася йому прямісінько в очі і не вірила цьому.
• Так! – підтвердив свої слова.

Засліплена своїм щастям, я навіть і не помітила у яку пастку сама ж себе загнала.

• Давай втечемо звідси! – запропонував Олег, коли танець закінчився.
• Давай! – посміхнулася до нього і взявшись за руки, ми вийшли з актового залу.

Теплий вітерець розгойдував дерева і допомагав трішки охолонути моєму розпашілому обличчю. Я була в очікуванні чогось особливого, ну наприклад першого поцілунку… і так сталося. Вийшовши на вулицю, Олег притис мене до себе і палко поцілував. Я не пручалася, бо і сама прагнула цього. Відірвавшись від моїх губ, хлопець схопив за руку і потягнув за собою.

• Куди ми йдемо? – лише встигла запитати у нього.
• Зараз побачиш! – подивився на мене і ми повільно підійшли до готелю, який знаходився неподалік нашої школи.

Я насторожилася, коли ми ввійшли в середину. Олег підійшовши до ресепшину, взяв ключ від заброньованого номера. Я неначе вівця, йшла на заклання до цього хлопця. Страх змінився невідомим для мене почуттям, коли ми вдвох опинилися у цій кімнаті. Він взяв мене за руку і почав повільно цілувати: спочатку губи, потім шию і так опускався все нижче і нижче. Тіло неначе вогнем обпікало від його дотиків. Здоровий глузд покинув мене, тож я чекала того, що повинно було статися. На хвилинку я зупинила його.

• Олег! – поглянула йому в очі. – У мене ще нікого не було, ну ти розумієш у якому я сенсі?
• Звичайно! Не бійся, все буде добре.
• Ти кохаєш мене? – чекала від нього відповіді.
• Звичайно! Дуже сильно!
• І я тебе!

І він повільно знайомив мене з новими відчуттями. Спочатку мені подобалося, але коли дійшли до моменту близькості стало дуже неприємно і боляче. Я хотіла його зупинити, але він заспокоїв мене, що так повинно бути.

• Потім тобі сподобається! – промовив.

Біль і справді минула і все закінчилося. Олег ліг на спину і важко застогнав. У цей момент я не розуміла, що сталося і що робити далі. Він ж пішов до ванної кімнати і кілька хвилин його не було. Потім вийшов та почав одягатися.

Я сиділа на ліжку, обмотавшись простирадлом і дивилася на нього.

• Ванна вільна! – звернув на мене увагу і протягнув рукою у бік дверей.

Кивнувши, встала і пішла до ванної. Ввімкнувши воду, стала під гарячі струмені, які повільно стікали по моєму тілу. Думок ніяких не було і сказати, що в цей момент я була щаслива – це обманути саму себе. Якесь дивне відчуття переповнювало мою душу, але яке?

• Ти ще довго? – постукав він у двері. - Нам час повертатися, я зняв номер лише на годину.
• Вже виходжу! – заспокоїла його і вимкнула воду. Огорнувшись рушником, підійшла до дзеркала.
• Не так я уявляла свій перший раз! – прошепотіла сама до себе.