Розділ 25.1. Здобуток чи втрата?

Люди нереально дивні істоти. Їм завжди чогось не вистачає!

Взяти хоча б Яструба. Він жадав повернути здоров'я. Зневірився і вирішив, що це неможливо. Замість погоні за зціленням мав намір помститися кривднику. Ну, чи насолодитися планами помсти – навряд чи він всерйоз розраховував перемогти дракона.

Потім Вальєн зрозумів, що для прийнятного настрою згодиться і товариство Мели. Майже виїв їй мозок, поки до нього не дійшло, що метод загроз у цьому випадку не працює. Яструб почав задкувати, зумів повернути стерпні стосунки… І раптом виявилося, що мрія здійснилась.

На його місці будь-хто дякував би Творцеві за милість. Ні протезів, ні магії, ні контролю! Живи та радій! Точніше, дозволь жити іншим!

То якого ж демона Вальєн кипів, як забутий на багатті чайник, і бризкав отрутою з приводу і без?

За кілька днів Яструб відвадив від себе всіх, включно з Ілоною. Лише Мела, тихо посміюючись, наважувалася робити йому зауваження. Уточню одразу – на вмовляння він не реагував.

– Нишпорки приїхали. Збирай речі, Велне, вони надовго не затримаються.

– Свої речі сама збереш, а до моїх не лізь.

Типова розмова… Спасибі, що хоч без матюків.

Я не розуміла, чого йому не вистачає, і це діяло на нерви. Чаклунка на його злість не реагувала взагалі.

Нас знову відвідав чоловік із королівського розшуку. Прохопився ненароком, що гаївський головний нишпорка зник у невідомому напрямку, ймовірно втік. Нагадав, що щиросердне зізнання пом'якшує вирок (судячи з нашого правосуддя, на плаху хіба що покладуть подушку). Чомусь уточнив, що злочини з використанням магії розслідує Драконівський комітет. Багато питав про черевокрилів, Ньельма… І про драконів.

А ще запропонував практикантам повернутися на попередній маршрут – мовляв, усе вляглося, селяни вас не палитимуть, ідіть до науки і вчіться, скільки душа забажає.

– Їдь із ним, Велне. – Мела мало не силоміць виганяла Яструба з Ялівця. – У тебе більше нема причин залишатися з нами.

– Щоб він здав мене на досліди? Краще камінь на шию.

– Не кажи дурниць. У нашому світі багато тих, кого вилікував дракон.

– Не новий дракон!

Впевнена, Вальєн розумів, що меле казна-що. Йому лабораторії Академії точно не загрожували. Ніхто не ризикне перейти дорогу роду Яструба і розгнівити самого короля. Але Вальєн опирався щосили і врешті-решт заявив, нібито у нього на узбережжі залишилась одна незавершена справа.

– Зникнення княжни Зареської? – з розумінням уточнив королівський нишпорка. – Це питання вже закрито. Пан Ньельм із Буревісників надіслав князю докладний звіт про розслідування й отримав достойний гонорар.

«Який звіт, якщо навіть ми точно не знаємо, що сталося?» – здивувалась я.

І зрозуміла: у словосполученні «Ньельм-гроші-чесність» останнє слово зайве.

– Я маю подякувати Аюлі, – придумав чергову відмовку Вальєн.

Нишпорка не чекав, поки знатному йолопу вправлять мізки. Послався на зайнятість і поїхав. Чому він приїжджав, я зрозуміла лише після того, як почула перешіптування Ілони та Еньєра. Вони обговорювали, чи варто зв'язуватися з таємною службою, яка пропонує гроші за донос, і чим це може обернутися.

Безперечно, «вбивці» швидко зійдуться щодо ціни.

***

Тиждень минув як на голках. Мела обмірковувала слова людини з королівського розшуку, практиканти начебто не прагнули до цивілізованих країв, Вальєн сердився, я дивилась у небо і сумувала.

Дракони часто маячіли у висоті, проте спускатися не поспішали. Натомість серед мешканців хутірка виявилося чимало стражденних.

Першим поділився наболілим Медор. Відкликав мене осторонь після напрочуд смачного сніданку і почав розповідати, як угробив молодість у гільдії. Суглоби ломить, спина болить, черево росте, волосся випадає, зуби ниють… Не життя – суцільна мука.

Така відвертість і дивувала, і насторожувала. І лише коли він згадав дракониху, все стало на свої місця.

Трохи згодом дівочі секрети розповіла Лілея. Таємничим шепотом вона зізналася, що на першому курсі дуже швидко набрала вагу. Зміна оточення, нерви, стрес – ну, я ж розумію, хіба ні? На другому-третьому курсі дівчина схудла, і все б добре, але шрамики від підліткових прищів заважали сповна насолодитися досягненням. Загалом Лілея хотіла скористатися послугами Аюли в косметичних цілях.

Коли біля струмка мене перехопив Брен і почав щось базікати про алхімію, шкідливі хімікати і спадкоємців, я навіть не злякалася.

– Займайте чергу, – сказала без роздратування. – Поки дракониха не зрозуміла, що жити спокійно в цьому світі їй не дадуть, у вас є шанс.

За кілька днів не витримав і Еньєр. Ні, його здоров'я не хвилювало. Принаймні власне.

Вони з Ласкою вирішили зробити мені ділову пропозицію. Оскільки Аюла – ніжна квіточка, її втомлювати не можна, тому натовп бажаючих лікування необхідно контролювати.

– Брати плату? – відразу зрозуміла я.

– Призначити розумну ціну, яка зупинить відверто асоціальні елементи.