Глава 9

Через два тижні я переїхала в симпатичну квартирку на околиці міста Києва. Незважаючи ні на що, переїзд в кінці кінців пішов мені на користь. Зайнята справами, я хоч якось змогла відволіктися від сумних думок. І, хоча моє життя поки ще не повернулося в колишню колію, клопоти з пошуками квартири і переїздом внесли невеличку різноманітність. Власник музею зрадів моєму поверненню, але все ж наполіг, щоб я відпочила ще пару тижнів, перш ніж приступлю до роботи.

– Чи не хочете ж ви знову впасти тільки тому, що не відпочили як слід? – сказав він і на його обличчі відбилося щире занепокоєння за мене.

Любомиру Мерцу було під шістдесят, але зазвичай він поводився зі мною так, ніби це я була похилого віку. Що ж я і справді відчувала себе зараз набагато старішою цієї славної людини..., але сама думка про два тижні неробства, безцільних походів по магазинах і візитів до Борисполя наповнювала мене жахом. Я щиро сподівалася, що повернення до улюбленої роботи допоможе мені остаточно забутися. Тим часом сімейство моєї любої сестри остаточно влаштувалося в будинку бабусі. Навіть Іван подякував мені за те, що я погодилася переїхати до Києва, хоча тут же зіпсував гарне враження про нього, додавши, що довге життя з бабусею зробило мене старою бабцею.

І чому тільки у людей – у чоловіків особливо – на розумі одні тільки сексуальні пригоди? Можна подумати, що без цього життя неповноцінне. Мені завжди хотілося тільки одного – знайти людину, яка полюбить мене такою, якою я є...

Катерина жодного разу не дала про себе знати, але мене це і не дивувало. Наскільки я знала подругу, то зараз вона повністю поглинута підготовкою до весілля і навряд чи цікавиться чимось ще. Хоча Катерина і не знала подробиць, вона напевно здогадалася, що сталося між мною і Павлом. І повністю має право вважати, що я зрадила нашу жіночу дружбу.

Зовсім інша справа – Павло. Хоч він і обманув Катерину, вона, безсумнівно, готова закрити на це очі – тільки б домогтися свого. Втім, я сумнівалася, що причина такої поблажливості – неземна любов. Павло стверджував, що в їх відносинах з Катериною немає і краплини любові і швидше за все він мав рацію. Не те щоб це виправдовувало його поведінку... Як би сильно мені не хотілося пожаліти цю людину, не можна забувати, що він сам у всьому винен. Однак моє тіло ще досі тремтіло, коли я згадувала його шалені і обпікаючі поцілунки.