6 глава

Ілля.

Я прокинувся у хорошому настрої. Вчора поки я пив чай ми з мамою ще розмовляли. Як ви вже зрозуміли, я дуже прив’язаний до мами. Вона завжди мене підтримає. А ось від тата я далекий. Він ніколи мене не розумів, та, що там він і зараз мене не розуміє. Мама розповіла, що татів тато теж її недолюблює, тому що як він каже вона нижче рангом. По типу не гідна мого тата. Але тато не послухав свого тата. Мені від її розповіді стало якось легше. Я зрозумів, що мама мене підтримає і прийме Іванку, не те, що тато. Я взяв телефон і побачив повідомлення від Іванки. Вона написала першою. А, якщо вона написала, що ми не будемо розмовляти. Боюсь відкривати й читати. Але ж все-таки. Я відкрив наш чат і прочитав повідомлення. І воно мені, ще більше підняло настрій.

“Доброго ранку. Хорошого тобі дня!”7:55 один смайлик з поцілунком? Неочікувано, але приємно. Я відправив їй повідомлення також.

“Доброго ранку. І тобі також хорошого дня!”8:06 І звісно, ж теж поцілунок

І зразу побачив, що вона його прочитала. Напевно, вона посміхається. Сподіваюсь на це. Я хочу сьогодні поїхати у ресторан і поговорити з адміністратором. Бо дійсно, один раз на тиждень її бачити особисто якось мало.

Я одягнувся і знову побачив від неї повідомлення.

“Поговоримо ввечері?”8:09

“Так, звісно. Я вже чекаю вечора”8:10

“Тоді, до дзвінка”8:11

“Так, чекатиму твого повідомлення”8:12

Я поклав телефон у кишеню штанів і пішов вмиватись. Я чув як батьки вийшли з квартири, а брат вчора поїхав гуляти й досі його немає. Тому я дома сам. Я збираюсь, зразу поїхати у ресторан, може сьогодні зміну відпрацюю. Лиш би з Іванкою завтра зустрітись.

Я вмився й одягнувся. Снідати я не захотів, ще вчорашній день дає про себе знати. Тому випив лише склянку води та поїхав у ресторан. Сподіваюсь Іван Михайлович не буде проти мене перевести на іншу зміну. Я вийшов з будинку і пішов на зупинку. На зупинці було декілька чоловік. Всі чекали одного автобуса, бо на цій зупинці зупиняється лише один автобус. Почекавши десять хвилин, приїхав автобус. Я зайшов у салон і автобус поїхав. Їхати мені лише три зупинки. Ресторан знаходиться не далеко від мого дому. І тому, за десять хвилин я вийшов з автобуса і зразу зайшов у ресторан. На мене подивився адміністратор.

- Ілле, що ви тут сьогодні робите? Ваша зміна лише завтра

- Я знаю, я приїхав, щоб поговорити з вами про свої зміни

- Добре, тоді пройдемо у кабінет

Ми зайшли у кабінет адміністратора.

- Я вас уважно слухаю — сказав чоловік

- Річ у тім, що я хочу, щоб ви мене перевили на іншу зміну

- Тобто?

- Тобто, я хочу працювати замість суботи у будь-який інший день

- Хм... — чоловік на мене уважно подивився і задумався — знаєте, що я вам скажу... я думаю, це можна зробити. Вас влаштує працювати в понеділок?

- Так, цілком влаштує. Мені треба відпрацювати зміну сьогодні за суботу?

- Якщо вам не складно, то так

- Не складно, я можу приступати до роботи?

- Авжеж, сьогодні на зміні разом з вами будуть Софія і Ніка — ммм... працювати з дівчатами? Мені подобається. Ми один раз так працювали. Весела зміна була. Сподіваюсь сьогодні буде не гірша — ви як завжди працюєте до п’яти вечора

- Так, звісно — я посміхнувся і пішов у кімнату переодягатись. У кімнаті були дівчата. Вони на мене здивовано подивились.

- Ілля? Що ти тут робиш? — запитала Софія і на її обличчі з’явилась посмішка

- Я тут взагалі працюю, — я почав сміятися — а якщо серйозно, я перевівся на іншу зміну, а сьогодні відпрацюю за завтра — я почав переодягатись

- А на який ти день перевівся? — поцікавилась Ніка

- Буду працювати у понеділок

- Зі мною — сказала Софі й почала посміхатись

- Ти працюєш у понеділок? Не знав про це — я посміхнувся і поклав у шафу свої речі

- Пішли у зал вже — сказала Ніка — там нас вже робота чекає

Оце так сюрприз, працювати з тією, якій я подобаюсь. Відчуваю, що нам буде весело. Ми вийшли у зал і пішли до столиків, які обслуговуємо. У мене є три столики, окрім цих трьох є один столик на терасі, у дівчат теж по три й теж є по столику на терасі.

День у ресторані пройшов швидко та важко. Тому як людей було багато. Зранку у кожного було по два столики, за якими треба було дивитись, а в обід у ресторані було багато роботи. Не встигав бігати між столиками. Не кожну мою зміну буває таке. Здається лише в суботу, але я не думав, що у п’ятницю теж такий аврал.

Зараз вже сьома година і я лежу на ліжку, бо втомився. Я чекаю повідомлення від Іванки.

Вона написала.

“Привіт, будемо розмовляти?”19:03

Я швиденько сів за комп’ютер і відповів їй.

“Привіт, дзвони”19:06

Іванка прочитала сповіщення і зразу подзвонила.

- Привіт — вона помахала рукою

- Привіт, як справи? — я її почав роздивлятись. Сьогодні волосся у неї було розпущене. Воно лежало у неї на плечах. Тому розгледіти в чому вона була одягнена було складно, але все ж я побачив рожеву футболку, здається з надписом “I am cute”. Ця футболка їй личить, особливо ця назва про неї. Вона дійсно мила. Як і тоді рожеві навушники. І на обличчі посмішка.

- Все добре, а у тебе як?

- У мене теж все добре. У мене є питання

- Яке?

- Ти ж завтра зможеш вийти у місто?

- Так, а що?

- Якщо хочеш можемо зустрітися — я побачив, що вона ще більше почала посміхатись

- А як же твоя робота?

- Я перевівся на іншу зміну

- Заради мене? — здивовано запитала Іванка

- Так, заради тебе, то як, зустрінемось?

- Звісно, я буду тільки рада з тобою зустрітись

- О котрій?

- Нас у суботу відпускають на цілий день, тому у будь-який час

- Як на рахунок зустрітися об одинадцятій? Давай також у тому парку, а потім вирішимо куди підемо