13 глава

Ілля.

Ми з мамою подивились на тата.

- Давно тут стоїш? — запитала мама, я сів за стіл і почав пити чай

- Тільки що зайшов, так, про що розмовляєте?

- Про те, що ти завтра їдеш у відрядження — сказала мама

- Ну, так, о сьомій ранку

- А, коли повертаєшся?

- У суботу

- Добре — я зробив останній ковток чаю — я вже поїду в інститут, всім гарного дня

- Навзаєм, синку — сказала мама. Я зайшов у свою кімнату. Почав збиратися їхати в інститут. Одягнувся у джинси, білу сорочку і чорні шкарпетки. Взяв сумку і пішов одягати кросівки. І почув як мама розмовляла з татом. Вони розмовляли спочатку про роботу, а потім почали говорити щось про мене. Але я їх зовсім не слухав. Якщо вони про Іванку розмовляють, то я це точно не хочу слухати. Мені все одно, що з приводу неї думає тато. Зате я знаю, що про неї хорошої думки мама і я здивований, що вона хоче познайомитись з Іванкою. Я у Іванки запитаю, про це. Якщо вона буде не проти, то прийдемо. Я вийшов з квартири і поїхав в інститут. Цікаво, що там Іванка робить. Мабуть у неї теж уроки скоро починаються. Не знаю.

Я приїхав в інститут і зайшов в аудиторію за три хвилини до початку семінару. Викладача ще не було. Я підійшов до Алекса.

- Привіт. Я думав, ти знову проспав

- Привіт, з мамою довго розмовляв

- Зрозуміло, що там, вивчив конспект?

- Та, де там... вчив, довго вчив, але практично нічого не вивчив, а, ти?

- Така ж ситуація — Алекс посміхнувся — підемо після пар у спортзал?

- Думаю, що так

В аудиторію зайшов викладач. Він поставив свій портфель біля столу і роздивився аудиторію, а потім подивився у журнал. По обличчю викладача можна було зрозуміти, що він не в настрої. Він уважно дивився в журнал.

- Так, першим буде відповідати... Павленко — хоч би не я, у нас в групі є дві людини з прізвищем Павленко, це я і наша староста — Павленко Ілля — я скривився — Ілля відповісте на питання правильно виправлю вам дві ваші двійки.

- А, якщо не відповім? — я встав

- Поставлю вам третю двійку

Викладач задав мені питання. Його я якраз і вивчив, і тому відповів без проблем. Це питання було першим у конспекті і я на нього більше всього уваги приділив.

- Молодець. Я вам виправляю ці дві двійки і ставлю вам п’ятірку

Я посміхнувся і сів. І спокійно видихнув. Сидів всю пару і грав у телефоні.

На наступній парі знову був семінар. Але я не відповідав, у мене по цьому предмету хороші оцінки, тому викладач питав тих, хто погано знає його предмет.

Після пар ми з Алексом сходили у спортзал. Гарне тренування було спочатку на бігових доріжках, а поті м’язи рук підкачали.

Я приїхав додому у гарному настрої. День вдався. Сподіваюсь вечір також буде гарний. Вже сьома вечора і я вже сиджу за комп'ютером. Зайшов у Фейсбук. Іванка вже в онлайні.

“Привіт, сонечко. Готова розмовляти?”19:05

“Привіт, так, дзвони” 19:06

Я подзвонив. Іванка зразу відповіла.

- Привіт, сонечко

- Привіт, як справи? Як семінар?

- Все добре, отримав хорошу оцінку, а ти як?

- У мене все добре, ось вже почала готуватись до конкурсу. Сьогодні півтори години займалась з хореографом.

- Молодець. Сонечко, ми ж завтра зустрінемось?

- Так, а що?

- У мене є пропозиція.

- Яка?

- Моя мама хоче з тобою познайомитись. Як ти дивишся на те, щоб приїхати до мене додому?

Я побачив здивоване обличчя Іванки.

- Якщо не хочеш, погуляємо десь в іншому місці — продовжив я

- Я... не проти

- Не проти до мене додому приїхати, так?

- Так

- Ось і добре, тоді я зустріну тебе на тій зупинці, а потім поїдемо до мене. Ти згодна?

- Так, о четвертій і як завжди не більше години

- Добре, сонечко — я посміхнувся

Ми розмовляли з Іванкою знову так само довго як і завжди. Я весь час її роздивлявся не міг звести від неї погляд. Сьогодні вона виглядала чудово. Її волосся було закладене у високу дульку. На її шиї був той ланцюжок, який я вчора подарував. Він їй дуже пасує. Її щічки як завжди покриті рум’янцем. І звісно ж її веснянки додають їй ще більше ніжності і милості.

Ми попрощались повітряним поцілунком о дев’ятій вечора. Я поставив ноутбук на стіл і вийшов з кімнати. Мама знову знаходилась на кухні. А, тато, напевно вже відпочиває. З кімнати брата доносяться звуки гри. Я підійшов до мами. Вона подивилась на мене.

- Говорив з Іванкою?

- Так, ми завтра прийдемо додому удвох... вона не проти

- Ой, як добре, може приготувати якийсь тортик чи щось по типу того до чаю

- Мам, вона солодкого не їсть

- Зовсім?

Мама подивилась на мене здивовано.

- Я їй приніс один раз еклери. Вона зі своєю подругою з’їли, але так вона не їсть.

- Ну, хоча б щось — мама посміхнулась

- Я не знаю, приготуй, а там подивимось

- Добре, синку. Ти чай прийшов попити?

- Так, ромашковий

- Вже роблю — мама посміхнулась.

Ми з мамою сиділи на кухні і пили чай. Розмовляли з приводу завтрашнього дня, про мою роботу. Я сказав мамі, що працюю по понеділкам. Вона мені нічого з приводу цього не сказала, а тільки посміхнулась. А від тата б я зараз вислуховував лекцію “Чому не треба прогулювати інститут”. Мама сказала, що не піде завтра на роботу, тому що їй дали два вихідні.

Іванка.

Я лягла спати, відвернулась до стіни. Навіть, закрила очі, а заснути ніяк не можу. Все думаю, чому я погодилась познайомитись з мамою Іллі. Але змінити свою думку я не можу. Я не з тих людей, які прийняли рішення, а потім враз його змінили. Якщо я сказала, що я не проти, то треба йти. Сподіваюсь, що я їй сподобаюсь. З цими думками я не помітила як заснула.

У мене завтра два важливих уроки. На яких я зобов’язана отримати хороші оцінки. По цих предметах у мене не дуже хороші оцінки і треба їх виправляти, бо директор сказав, що я йду на золоту медаль, а по цих предметах у мене просто завал.