16 глава

Іванка.

Ми побачили, що у коридорі стоїть Артем. Він спочатку стояв, але потім побачив, що Стас притиснув мене до стіни. Швидко підбіг і вдарив його. Ось такого розкладу я зовсім не очікувала. Я завжди думала, що він схожий на Стаса. Стас мене відпустив і доторкнувся до своєї губи рукою. Його губа була розбита. Артем добряче його вдарив.

- Щоб я більше тебе не бачив біля Іванки!

- Та пішов ти — Стас тримав руку біля своєї губи. Він не намагався дати здачі Артему, просто розвернувся і пішов. Отримав, що заслужив!

- З тобою все у порядку? ― запитав Артем

- Так, дякую, що заступився

- Давно він лізе до тебе?

- Так, не знаю, що і робити

- Якщо буде діставати, кажи мені, я знаю, що твій хлопець тебе не захистить тут, так, що звертайся

- Дякую... а, звідки ти знаєш, що у мене є хлопець?

- Знаю, тут багато хто вже знає, що у тебе є хлопець за парканом... важко не здогадатись, адже ти приходиш в інтернат останнім часом з квітами

- Трояндами, він мені тільки їх і дарує — я почала посміхатись

- Ти звертайся, якщо що, я тебе захищу, що цього не може зробити тут твій хлопець — Артем посміхнувся

- Дякую

Ми почули, що на поверх зайшла вихователька

- Ну, все треба йти, бо будуть питання, що ми тут робимо удвох

- Так, звісно... — сказав Артем і я побігла у свою кімнату. Зайшла у кімнату та лягла на своє ліжко, вкрилась і швидко заснула.

Навіть, не знаю, розповідати це Іллі чи ні. Не знаю як він може відреагувати на той порятунок. Цікаво, він ревнивий? Ні, я не хочу це перевіряти, мені просто цікаво. Якщо я розкажу йому про захист Артема від Стаса, як він відреагує? Не знаю. А, що буде, то буде розповім. А точніше напишу.

Ілля.

Я прокинувся та зразу взяв телефон у руки. Я включив наш чат... мій та Іванки. І почав друкувати їй повідомлення.

“Добрий ранок, сонечко. Як ніч пройшла? Все добре? Як ти?”7:50

Відповідь від Іванки прийшла зразу, ніби чекала мого повідомлення.

“Добрий ранок, та таке. Вночі вставала виходити у вбиральню. До мене пристав Стас, але все нормально. Він нічого мені не зробив. За мене заступився один хлопець з паралелі. Він знає, що ти у мене є. Сказав, що буде захищати мене, поки я буду в інтернаті”7:55

Хм... цікаво, я думаю, що мені треба з цим хлопцем познайомитись. Впевнитись, що він нормальний, не схожий на Стаса.

“Це добре, познайомиш мене з ним?”7:56

“Так, завтра познайомлю”7:57.

“Добре. Сонечко, мені треба збиратись в інститут, тому хорошого дня, ввечері подзвоню (поцілунок) ”7:58

“Мені теж треба йти. І тобі хорошого дня. Вже чекаю дзвінка. (поцілунок)”7:59

У мого сонечка з’явився охоронець, цікаво. Не хочу, щоб Іванку захищав аби хто. Якщо він нормальний, то це просто круто. І я трохи заспокоюсь. Але тільки трохи. Все-одно за неї буде страшно.

Я поклав телефон на тумбочку і одягнувся вже в джинси і футболку. Взяв свій піджак і згадав, що вчора поклав його на плечі Іванки. Тому взяв піджак і враз відчув її запах. Піджак все ще пах парфумами Іванки. Хоча вона просиділа у ньому від сили хвилин десять, але цього вистачило. Я повісив цей піджак на стілець і вийшов з кімнати. На кухні вже стояла мама. Якраз робила чай. Вона побачила мене.

- Добрий ранок, синку, бачу ти вже вдягнений... заняття починаються рано?

- Так, тому я зараз швиденько вмиюсь, поп’ю чай та поїду в інститут. Не хочу запізнитись

- Йди вже — мама поставила на стіл три чашки і чайник з чаєм. А я пішов у ванну кімнату. Вмився і зайшов на кухню. За столом вже сиділа мама з братом. Вони пили чай.

Я приєднався до них. Налив у чашку чай і почав його пити. На мене весь час дивився брат.

- Що таке?

- Та, хочу зрозуміти, що в тобі подобається Іванці

- Не зрозумів — я зробив ковток чаю

- За що вона тебе полюбила

- Навіть, не знаю — мама дивилась спершу на мене, а потім на Макса. Він знову почав себе вести так само як і до приїзду. Довго бути адекватним у нього не виходить

- Максиме, а ти думаєш, що Ілля не може нікому подобатись? — запитала мама

- Дякую, мамо — почав сміятись ― Іванка, така дівчина... її ніхто ніколи не любив, уваги було нуль до неї. Я ж проявляю до неї і турботу і любов — мама дивилась на мене і посміхалась.

- І в кого ти у нас такий?.. Хоча знаю, ти весь у маму

- А, це що погано?

- Напевно, ні. Ти ж тільки не ображай її

- У мене і в думках такого не було

- Таку дівчинку як Іванка легко образити, я у неї запитала про батьків, вона почала плакати, хоча воно й не дивно, адже її покинули батьки — похмуро сказала мама і поставила чашку на стіл.

- Я коли це почув, то у самого сльози на очах з’явились... шкода її стало, бо не знаю як воно жити без батьків... і це добре, що я цього не знаю — я подивився на маму і зробив останній ковток чаю — так, мені треба в інститут їхати — я подивився на годинник — у мене через тридцять хвилин пара почнеться, все я побіг

Я швидко вдягнув кросівки, взяв рюкзак і кулею побіг до зупинки. Прибігши на зупинку, я побачив, що до неї їде автобус, який мені треба. Він зупинився і я зайшов у нього. Людей у автобусі було багато. Тому довелось стояти біля самих дверей.

Нарешті, через п’ятнадцять хвилин я приїхав на зупинку, вийшов та побіг на пару. Знаю, що цей викладач може закрити на ключ аудиторію після того як почнеться пара. Я добіг на третій поверх пішки, бо біля ліфта стояло багато студентів. Добіг до потрібної аудиторії. І зайшов у неї. Викладача ще не було, хоча пара вже почалась. Я знайшов очима Алекса і побіг до нього. Він читав конспект в цей час.

- Привіт — сказав я, важко дихаючи

- О, привіт, ти ледве й запізнився — друг подивився на мене