19 глава

Ілля.

Я лежав на землі і відчував сильні удари їх ніг. Вони били мене і сміялись. Коли ж їм набридло мене бити, вони просто пішли. Мені вистачило сил аби відкрити мій чат з Іванкою. І написати лише три слова. А потім знепритомнів. Отямився лише у палаті. Іванка все ж знайшла мене. Це перша думка яка промайнула у мене у голові. А потім я її побачив. Моє сонечко весь час знаходилось у лікарні. За що я їй вдячний. Але розумів, що вона повинна знаходитись в інтернаті, а не біля мене. І тому так, я прогнав її. Сподіваюсь вона на мене не ображається. Після того як Іванка пішла, до мене прийшли батьки. Я зрозумів, що тато познайомився з Іванкою. Коли тато вийшов з палати. Мама мені розповіла як пройшло “знайомство”. Вона сказала, що Іванка його злякалась і впала. Я в принципі очікував такої реакції. Вона у мене вразлива дівчинка. А тато суворий, що просто жах. Я іноді боюсь його такого погляду, а що ж казати про Іванку.

Вже друга ночі, а я не можу заснути. Все згадую нашу розмову зі Стасом. Його слова “а, що ж ти зараз не біля неї “ і “підставив їй охорону”. І що ж тепер робити? Він мене ж не просто так побив. Він хоче позбутися мене. І останнє мені запам’яталося “Іванка буде моєю!” Я цього не допущу, навіть, якщо мені доведеться знову опинитись в цих лікарняних стінах. Я ненавиджу його. Він мені з ресторану не сподобався, коли я його побачив вперше. Цікаво, що там Іванка? Не дістає він її? Хоча ж там є Артем. Але все таки його може наздогнати така ж участь... як і мене. Я в цьому не сумніваюсь. Тим більше вони живуть на одній території.

Я лежу у палаті один. І спершу коли я прокинувся роздивився себе у дзеркало, яке висить по всій стіні. У мене розбитий ніс. Подряпини на обличчі, синці на руках і ногах. Добре, що всі кістки цілі. Не знаю як я витримав ці удари, але дякую Богу, що я живий. Вони ж могли мене забити до смерті. Я в цьому впевнений на сто відсотків. Таким людям начхати на те, що вони можуть вбити людину.

Я почув як у мене дзенькнув телефон. Я взяв його і подивився. Це повідомлення від Іванки. Вона так пізно не спить? Хм... я відкрив наш чат і прочитав повідомлення.

“Пробач, що так пізно пишу. Як ти? Як себе почуваєш?” 2:06

“Нічого, я не сплю. У мене наче все добре. Лікар дав знеболювальну таблетку і полегшало. А, ти чому не спиш?”2:08

“Не можу заснути. Весь час думаю про тебе”2:09

“Зрозуміло. Мені мама розповіла про твоє знайомство з моїм татом. Мама сказала, що ти знепритомніла”2:10

“Я впала. У мене голова закружилась. Він дивився на мене наче сканує мене. Я його забоялась”2:12

“Чесно, я не здивований”2:12

“Я впала після того його суворого голосу. Він задав мені єдине питання, яке я злякалась він сказав “Через тебе?!” і після цього мені стало зле” 2:14

“Пробач його, будь ласка. І лягай спати”2:15

“Мг... На добраніч (поцілунок)”2:16

“На добраніч (поцілунок)”2:16

Я поклав телефон на тумбочку і закрив очі. Іванка не спить, а думає про мене... приємно, але треба спати, адже у неї завтра уроки. Вона розповідала, що у неї на першому уроці контрольна. А о четвертій урок хореографії. І тому їй треба виспатись.

Люблю її. Іванка підтвердила слова мами. Вона дійсно впала. Треба буде з татом поговорити. Хоча, він сам думаю хоче зі мною поговорити. І звісно, ж з приводу Іванки. Я думаю, що він до мене прийде завтра. Сам без мами. Щось по типу їй не треба чути чоловічу розмову. З цими думками я нарешті заснув.

Ранок. Я прокинувся від голосу медсестри.

- Добрий ранок, — вона посміхнулась — я прийшла поміряти вам тиск і температуру — вона дала мені градусник, а потім після цього поміряла тиск.

- Показники хороші. Температура 36 і 7, і тиск 117 на 80. Як себе почуваєте?

- Добре

- Це добре, вам через пів години привезуть сніданок

- Мг...

Медсестра вийшла, і я зразу подивився на годинник. Зараз восьма, Іванка мабуть вже снідає. Писати я їй не буду, бо не хочу її відволікати. Тому я знову закрив очі, але за декілька секунд їх відкрив. Бо перед очима з’явилась картинка, що Стас стоїть переді мною, а позаду мене і з двох боків з’являються ті хлопці. Я зрозумів, що у мене почались кошмари.

Я взяв пульт від телевізора. А до речі, у моїй палаті є і телевізор і особиста ванна кімната. Я включив телевізор. І на тому каналі, який був включений показували ранкові мультики. А саме “Лунтик”. Взагалі не розумію такі мультики. Я переключив канал. О, щось цікаве. На цьому каналі йшов серіал “Друзі”. Я залишив телевізор на цьому каналі і почав дивитися. Мені привезли сніданок. Санітарка поставила мені на тумбочку тарілку з манною кашею. З дитинства її ненавиджу. І два пиріжки з вишнею, як вона сказала, а ще там був чорний чай. Я з’їв лише пиріжки і випив чай, бо манну кашу я через силу навіть не з’їм.

Вже дванадцята година дня і мені від Іванки прийшло якесь дивне повідомлення.

“Чекай мене”12:09

Щось я не зовсім зрозумів, що вона цим хотіла сказати. До мене як я і думав прийшов тато, він прийшов сам без мами.

- Привіт, синку. Як ти тут?

- Добре — я посміхнувся

- Нам поговорити треба

- Про що?

- Точніше буде сказати про кого... про Іванну

- А, що таке?

Я сів на ліжко і обперся спиною об подушку.

- Ілля, я вчора з нею познайомився

- І, що?

- Я зрозумів, про що саме ти казав, але... все ж таки... довіряти

- Тату, Іванка...

Двері у палату відкрились і ми побачили Іванку.

- Ой, пробачте, я напевно пізніше прийду — вона вийшла з палати

Іванка.

Я цілий ранок думала, як там Ілля. І вирішила, що я будь-яким чином повинна його побачити. Тому домовилась з Адріаною, щоб якщо що то прикрила мене. Так у мене ще є два уроки, але...