23 глава

Ілля.

Сьогодні погода хороша для прогулянки. Тільки гуляти ми не будемо. Пам’ятаю, що у Іванки алергія на тополиний пух. А він літає. Якщо їй буде погано, то завтра ми не зустрінемось. А я хочу провести з нею цей день... разом з нею цілий день провести це просто чудово. За весь час відколи ми почали зустрічатися я до неї звик, закохався у неї та її чарівну посмішку.

Вона сьогодні молодець. Перемогла у конкурсі. Це круто. Тому ми йдемо святкувати її перемогу. Тільки удвох. І йдемо у ресторан в якому я працюю. Я дізнався, хто сьогодні на зміні, тому так ми йдемо у цей ресторан. На зміні сьогодні немає Софії. Сьогодні працюють Ніка і Олег. Ніці я точно не цікавий, бо у неї є хлопець. Він кожну зміну приходить і забирає Ніку.

Ми зайшли і сіли за столик. Нас відразу побачила Ніка. Вона підійшла до нас.

- Ілле, привіт

- Привіт

- Прийшов зі своєю дівчиною обідати?

- Так

- Якщо я не помиляюсь тебе звати Іванка

- Так

- Ілля весь час про тебе говорить

- І, що ж говорить? — Іванка подивилась на мене

- Тільки хороше... особливо як він тебе любить

Я здається почервонів.

- Ніка...

- Так дійсно, ми відволіклись від теми, — вона посміхнулась — що будете замовляти?

Я назвав дві страви і замовив ще вино. Ми з Іванкою за весь час нашого знайомства взагалі не пили алкоголю. Ніка відійшла від нас. А у мене задзвенів телефон. Я вийняв його з кишені джинсів. Це дзвонить мама.

- Мені треба відповісти

- Так, звісно

Я встав і відійшов у сторону, а потім взяв слухавку.

- Привіт, синку, як у вас справи?

- Все добре

- А, як конкурс?

- Іванка зі своїм партнером по танцю зайняли перше місце, отримали золоті медалі

- Вау... молодці

- Знаю

- Ви зараз де?

- У ресторані, а, що?

- У мене є пропозиція

- Яка?

- Завтра прийдіть з Іванкою на сімейний обід

- Ти серйозно? А як же тато?

- Ти напевно будеш здивований, але це він запропонував

- Я нічого не обіцяю, поговорю з Іванкою, а ввечері скажу, коли прийду додому

- Добре, будь ласка, будьте обережнішими

- Так, мамо

- Ну, все до вечора

- До вечора.

Я поклав слухавку. Ем... цікаво, тато запропонував? Сімейний обід це щось новеньке. Я підійшов до Іванки і сів на стілець.

- Встигла засумувати?

- Ні, а, що?

- Мені дзвонила мама

- І?

- Вона запросила тебе на наш сімейний обід

- Ем, — я побачив здивоване обличчя Іванки — серйозно?

- Так — я посміхнувся. Нам Ніка принесла вино і налила його у келихи — а, до речі, розповів мамі про твою перемогу

- І, що вона?

- Привітала тебе

- Як приємно — Ніка подивилась на нас

- Пробачте, але моя цікавість не дасть мені спокою... про що йде мова?

- Сьогодні був конкурс з балетних танців і я перемогла

- О, то я тебе вітаю — Ніка посміхнулась

- Дякую

- Все я пішла, а точно, через п’ять хвилин принесу вам ваше замовлення

Я підняв келих з вином Іванка теж взяла свій келих.

- За твою перемогу

Ми зробили по ковтку вина. І поставили келихи на стіл.

- А, твоя колега допитлива

- Це точно. Всюди свій ніс пхає, але це навіть добре

- Серйозно?

- Так, бо якщо що то допоможе, у цьому я не сумніваюсь

Нам Ніка принесла страви і ми почали їх їсти. Після того як поїли я заплатив, дав Ніці чайові та пішли з ресторану. На годиннику вже п’ята вечора. Я викликав таксі і ми поїхали в інтернат. Вирішив Іванку завезти до інтернату. За півгодини ми були біля інтернату. Я поцілував її у щічку.

- Напишеш коли приїдеш додому — сказала Іванка

- Добре, сонечко — Іванка вийшла з машини і пішла на територію інтернату. І тоді я поїхав додому.

За півгодини я був дома. Зайшов у квартиру. Дома були всі. Тато сидить і читає газету попиваючи чай. Мама читає книгу, а з кімнати брата доносяться звуки гри. Я закрив двері. І почав знімати кросівки. Мама подивилась на мене й відклала книгу.

- Як конкурс?

- Іванка з своїм партнером по танцю — мені зовсім не хотілось називати його ім’я — перемогли. Вони дійсно красиво танцювали — я підійшов до мами — хочеш подивитися?

- А у тебе є відео?

- Так, сам знімав

- Тоді давай — мама посміхнулась

- Тільки почекай зараз Іванці напишу, що вже дома, щоб не хвилювалась

Я відкрив наш чат.

“Сонечко, я вже дома”18:01

Я включив відео ми з мамою почали дивитись. Мама весь час посміхалась.

- Красиво танцюють, особливо Іванка

- У неї вже три золоті медалі

- Так, я знаю... вона згодна прийти на обід?

- Так, завтра разом прийдемо

- От і добре — мама посміхнулась

Іванка.

Я зайшла у кімнату. У кімнаті сиділа Адріана, наших сусідок не було. Адріана подивилась на мене і відклала книжку.

- Як побачення?

- Цікаво пройшло — я посміхнулась, пройшла у кімнату та сіла на своє ліжко — весь час сиділи у ресторані. А спочатку був жах

- А, що сталося?

- Нахабство сталося... після того як всі зайшли за куліси, мене зустрів Ілля і ми вже збиралися йти, гуляти. Але раптом мене покликали мої так названі батьки

- Батьки?

- Так, я їм сказала в обличчя все, що я про них думаю

- А, вони, що?

- Вони стояли з відкритим ротом і слухали, а потім кажуть типу ми знаємо, що за перемогу дають гроші. Дай їх нам

- Серйозно?

- Так, і типу не нам, а твоєму братику

- Братику?

- На руках у “тата” сидів якийсь маленький хлопчик... вони мені номер телефону дали, якщо передумаєш подзвониш

- Не передзвониш?

- Пффф... звичайно, що ні

- Я б теж не передзвонила

- А, ще...

- Що?