27 глава

Ілля.

Пройшло півтори роки.

Я щасливий. Це все, що я можу про себе сказати на даний момент. Я з Іванкою живимо разом. Тільки вона і я. І це чудово. Ці півтори року найщасливіший час у моєму... у нашому житті. За півтори роки все змінилось. Іванка вчиться в інституті. Вона вже на другому курсі. Іванка одна з найкращих студентів у своїй групі. Вона молодець. Я ж вчусь на четвертому курсі. По цій же спеціальності на якій вчився. І знаєте, що мені вона стала подобатись. Знати добре свою рідну мову це чудово. Не знаю яким чином, але Іванка зробила так, що мені захотілось вчитися... взагалі вчитися.

Сьогодні понеділок і це означає, що це наш черговий навчальний день в інституті. Ми вчимось в одному інституті. Тому їздимо туди разом. Але іноді буває, що чи мені чи їй не треба їхати, тому ми їздимо самі. Цікаво так вийшло, що Адріана вчиться теж у цьому інституті. Тільки зовсім на іншій спеціальності. Ми утрьох ходимо у кафетерію, а точно ще і з Алексом. Забув про свого друга. Тому учотирьох. Адріана живе у Алекса. З самого першого дня як дівчата з’їхали з інтернату. Цей час вже позаду. І Стас теж. Він не зрозуміло куди зник. Ну, й добре. Ніхто не чіпляється більше до мого Сонечка. Ми любимо один одного з кожним днем все більше і більше.

У нас закінчилось вже дві пари. Попереду ще дві, але між ними у нас перерва на півгодини. Я з Алексом зустріли дівчат біля кафетерії. І зайшли у неї. Дівчата сіли за останній вільний столик біля вікна, а я з Алексом пішли купити нам каву з пиріжками. Моя Іванка не їсть мучне. Тому купив їй протеїновий батончик. Щоб хоч щось з’їла. Вона у мене і так худенька. Чесно як її тоді побачив у ресторані, хотів покласти у тарілку їжу. Так і зараз, але вона мене не слухає. Каже “Я бережу фігуру”. І їсть тільки дієтичні страви. І мене на них підсадила. Але тільки в інституті вона нічого не каже на те, що я їм булочки.

Ми принесли стаканчики з кавою, булочки і протеїновий батончик. Сіли і почали пити, їсти та розмовляти.

- Як у вас семінар пройшов? — запитала Іванка

- Та, таке — відповів Алекс

- Отримав погану оцінку?

- Так, зате Ілля отримав п’ятірку

- Бо вчив цілу ніч, я ледве вмовила його спати лягти — сказала Іванка і подивилась на мене

- Це правда, — я посміхнувся і поцілував Іванку — а у вас як?

- У мене все супер, оцінки хороші

- У мене аналогічно — дівчата подивились одна на одну і посміхнулись.

- Та ви у нас взагалі розумнички — сказав я

- Повністю згоден з Іллею. Ви у нас розумні

У розмовах у нас так пройшла перерва. А потім ми знову пішли на пари.

Після пар я поїхав додому, бо Іванку затримали на ще одну пару. А чекати я її не став. Ми домовились, що я приготую вечерю. Тому я вже приїхав додому дістав м’ясо і картоплю. Почав готувати відбивні та картоплю пюре. Таку простеньку вечерю. А потім подумав, чому б не зробити кекси. Знаю, Іванка не їсть такого. Але я думаю, що можна зробити виключення.

Вже практично зробив. Я почув як у квартиру зайшла Іванка. Я вийшов до неї. Вона якраз зняла з себе пальто.

- Привіт, сонечко

- Привіт — Іванка повісила пальто на вішалку. І зняла взуття. Ми пройшли на кухню.

- Я тут вже приготував їсти

- Тоді я мию руки і сідаємо їсти

Ми сіли їсти. Іванка весь час дивилась на мене.

- Ти щось сказати хочеш?

- Так, у мене є новина

- Яка? — я подивився на Іванку

- Сьогодні мене і ще одну дівчину з моєї групи викликали на кафедру. І сказали, що...

- Що сказали?

- Сказали, що вони дають нам можливість повчитися на цій спеціальності у іншій країні

- Так це круто

- Це так, але — Іванка подивилась на мене сумно — навчання у Америці і на півтори роки

- Ти розповідала, що хочеш побути в Америці

- Це так, але ми знову розлучимось і так на довго

- Я це прекрасно розумію, але ж таку можливість не треба упускати — я побачив, що Іванка ось почне плакати. Я підійшов до неї. Вона встала. І її міцно обійняв.

- Я не хочу з тобою більше розлучатись

- Я теж, але ж...

- Таку можливість не можна упускати, — я це тільки що чула — мені сказали, що я можу подумати до середи

- Добре — я все ж тримав її у своїх обіймах.

Ми повечеряли. Іванка прибрала посуд і ми пішли у кімнату. Сіли на диван і почали дивитись телевізор. Я міцно обійняв Іванку. Вона до мене притулилась. Обійняла мене і поклала свою голову мені на груди. Вона дуже засмучена такою новиною. Що нам треба буде розлучитися.

Я подивився на своє сонечко.

- Іваночко

- Що? — вона подивилась на мене. У неї було заплакане обличчя.

- Я бачу, що ти дуже сумна, тому хочу підняти тобі настрій

- Як?

- Я знаю, що солодке ти не їси, але я приготував кекси, підемо з чаєм поп’ємо?

- Ем...

- Будь ласка

- Добре, пішли — вона випустила мене з обіймів. Ми встали і пішли на кухню. Іванка сіла на стілець, я з підвіконня взяв тацю з кексами і поставив на стіл. А потім почав робити чай.

- Візьми, спробуй — Іванка взяла кекс і розламала його

- Тут навіть начинка є?

- Так, шоколадна — я посміхнувся. Я поставив дві чашки з чаєм на стіл і сів біля Іванки. Вона вкусила кекс.

- Ммм... смачно

- Подобається?

- Так, — Іванка посміхнулась — не думала, що ти і кекси готувати вмієш.

- Як бачиш

- Молодець — Іванка поцілувала мене у щічку

Іванка.

Я сиджу біля Іллі і їм кекс. Дійсно смачний. Не думала, що він вміє готувати кекси. Наче все добре. Але на душі бридко. Хочу поїхати, але з Іллею я теж хочу бути. У мене дилема. Я подивилась на Іллю.

- А ти готовий мене відпустити так надовго?

Він важко зітхнув і подивився на мене.

- ...Чесно, ні. Але, я хочу аби ти навчалась там, — він поклав на мою руку свою — це ж така можливість. Багато хто хоче там вчитись, але не можуть. А у тебе з’явився такий шанс