Щастя повинно бути поруч

28 глава

Ілля.

Пройшов тиждень з від’їзду Іванки.

Я повернувся у батьківську квартиру, бо знаходитись у тій квартирі одному це важко морально. Я лежу на ліжку. Настрій у мене гидкий до божевілля. Тиждень пройшов як Іванка поїхала, а я до цих пір не можу отямитись. Все думаю, що ось вона зайде у кімнату. Буде посміхатись своєю чарівною посмішкою. Але ні... вона поїхала.

- Синку, можна до тебе?

- Проходь — сказав я та сів на ліжко. Мама пройшла до мене і присіла на краєчок ліжка.

- Як ти?

- Зі мною все гаразд

- Я відчуваю, що ти мені брешеш

- Ну, добре. Не все гаразд

- Ось це більше схоже на правду

- Мам, я сумую за нею... дуже

- Якщо я не помиляюсь, то саме ти наполіг, щоб вона поїхала

- Це так, бо таку можливість не треба втрачати, але...

- Ти сумуєш

- Так...

- Будеш з нею сьогодні розмовляти?

- Так, коли у нас буде четверта година ночі

- Різниця у часі велика, але якщо ти хочеш з нею розмовляти, то...

- Хочу... дуже хочу

- До речі, може, щоб відволіктись, підеш пограєш з сестричками

- Я не думаю, що це хороша ідея

- Ну, синку

- Добре — я закотив очі, ми встали з ліжка. І вийшли з кімнати. Я побачив своїх сестричок. Їх до речі, звати Ксенія й Олеся. Вони схожі одна на одну як дві краплі води. Я до цих пір їх плутаю. Вони побачили мене і посміхнулись, а потім пішли до мене. Я присів. І обійняв їх коли вони підійшли. Мама дивилась на це і посміхалась. І зовсім не дивувалась цьому. Я люблю своїх сестричок. Я так розумію, вони мене теж. А Макс... він поїхав з міста.

- Ну, що пограємо?

Ми підійшли разом до іграшок і почали грати. Подобається грати з сестричками. Мене це дійсно відволікає від думки, що Іванка далеко від мене.

 

Іванка.

Зранку я розмовляла з Адріаною. Вона розповідала як класно провела час з Алексом. Були у парку атракціонів і тому подібне. Коли вона мені це розповідала. У мене ледь сльози не потекли. Бо я зі своїм коханим у найближчі півтори роки не зможемо так погуляти. Ненавиджу... ці моменти. Розповіді Адріани. Як у неї з Алексом все добре. І що вони дуже близько один до одного.

Зараз я сиджу на лекції і все про, кого я думаю так це про Іллю. Не можу повірити, що я на іншому континенті і на іншій півкулі Землі. Ех... я сподіваюсь, що ці півтори роки пролетять швидко. Я думаю, сумую за ним... за Іллею.

- Іванна ви з нами? (Ivanna, are you with us?) — запитав викладач

- Так (Yes)

Я почала слухати лекцію далі.

За півгодини лекція нарешті закінчилась. І я зі своєю подругою Женею їду додому, у гуртожиток. Знову спільна кімната. Це так нагадує інтернат. Тільки про це почала забувати, так все згадується заново.

Вечір.

Я включила комп’ютер. Зараз вже буду говорити з коханим. Він в онлайні.

Привіт, коханий”18:05 (4:05)

Привіт, сонечко”18:06 (4:06)

Будемо говорити?”18:07 (4:08)

Так”18:07 (4:07)

Я тобі тоді дзвоню” 18:08 (4:08)

Чекаю”18:09 (4:09)

Я подзвонила Іллі. Він відповів зразу.

- Привіт, балерино — я посміхнулась. Мені подобається, що він мене так називає. Я помахала йому рукою.

- Привіт, як справи?

- Все добре, а у тебе?

- Теж добре. Тільки ось з погодою не дуже добре — я почала сміятись

- Знову дощ?

- Ага, та ще й такий сильний, що просто жах. Що сьогодні робив?

- В інституті був. Потім грав з сестричками. А ти на лекціях була?

- Так, годину тому приїхала. Прийняла душ і повечеряла, ось зробила собі чай — я показала чашку.

- Я до речі, теж зараз п’ю чай

Ми розмовляли з Іллею ще півтори години. Потім попрощались повітряним поцілунком. Я закрила ноутбук. Поклала на тумбочку біля ліжка. Відвернулась до стіни і почала плакати. До мене підійшла сусідка по кімнаті. Вона американка. Приїхала з іншого штату. Якщо я не помиляюсь вона з Орегону. І її звати Ненсі.

- Ти в порядку? (Are you ОК?)

- Так, я в порядку (I am OK). Пробач, але я хочу побути сама (I'm sorry, but I want to be alone )

- Добре (Fine)

Сусідка вийшла з кімнати. Я знову розвернулась до стіни. Через декілька хвилин я заспокоїлась. І пішла у вбиральню підправити макіяж. Зайшла вмилась і трохи припудрила обличчя. І вийшла з вбиральні та пішла у кімнату. На зустріч мені йшов хлопець. Я тільки тиждень у цьому гуртожитку. А вже отримала на свою голову проблему. Проблему звати Джексон. Він схожий на Стаса. Я Іллі не буду казати про Джексона, щоб він не хвилювався. Джексон підійшов до мене.

- Привіт (Hello)

- Привіт (Hello). Що ти хочеш? (What do you want?)

- Ти мені подобаєшся (I like you )

- А, ти мені не подобаєшся! (Oh, I don't like you!)

- У тебе хтось є? (Do you have boyfriend?)

- Так, у мене є хлопець (Yes, I have a boyfriend)

- І, де він? (And where is he? )

- Він в Україні, і, що? (He is in Ukraine, so what?)

- То він далеко (Then he is far away)

- Це було питання? Якщо так, то він далеко. Але це нічого не змінює! Я люблю його, а ти мені не подобаєшся! (Was that a question? If yes, he is far away. But that doesn't change anything! I love him and I don't like you!)

Я обійшла його і пішла у кімнату. Він провів мене поглядом до кімнати, бо я це відчула.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше