6.

- Міло, почекай! - Артем наздоганяє мене практично одразу та перекриває собою шлях. 

- Навіть не буду запитувати, де ти тут узявся. Просто дай мені пройти, - намагаюся оминути його, але куди там. 

- Я дізнався, з якою компанією ти співпрацюєш і назвався твоїм нареченим, - приголомшує мене заявою. - Поки ти працювала, я оглянув усі запропоновані тобі варіанти та зупинився на цьому. 

- Ти серйозно зараз? - у мене просто немає слів. - Я сама хочу побачити інші квартири! І який ти мені наречений? Здурів?! 

Здається, мене несе! Емоції й так весь день наче на американських гірках, а тепер ще й Артем на десерт. Та ким він себе вважає, чорт забирай?! Я ж говорила, що не прийму його допомогу! 

- Довелося збрехати, - знизує плечима хлопець. - Послухай, я ж допомогти хотів. Цей варіант реально найкращий. І за ціну я домовився. Може, хоча б подивишся? 

Я і сама розумію, що якщо приїхала, то варто оглянути квартиру. Саме тому розвертаюся і мовчки повертаюся назад. Молода дівчина, що проводить огляд, трохи лякається, коли бачить мене. Мабуть, чула, як я кричала у коридорі. 

Артем також повертається і, поки я мовчки оглядаю кімнати, вітальню та кухню, невідривно стежить за мною. Квартира дійсно чудова, але єдина проблема для мене в ціні. І хоча з грошима у мене все добре зараз, переплачувати все одно не хочеться. 

- Ну як вам? - нетерпляче запитує дівчина.

- Мені подобається все, крім оплати, - кажу прямо. - Ціна явно зависока. Хочу побачити ще інші варіанти. 

- Але… - дівчина розгублено витріщається на Артема, а той своєю чергою наближається до мене. 

- Мілано, річ у тому, що я вже оплатив цю квартиру на два місяці. Ви з Анею можете жити тут просто сьогодні, - пояснює Артем, а я навіть не дивуюся. У цьому весь він. 

- Швидше за все, Аня залишиться у твоєї матері. Їй там подобається, - відповідаю стримано. - У цій квартирі буду жити тільки я. Виходить, що ти сплатив її для мене? Ні, дякую!

- Ну чому ти така вперта? - Артем починає злитися і заривається пальцями у волосся. Зараз він дуже схожий на Натана. 

- Яка вже є! - фиркаю. - Давай так. Я залишуся у цій квартирі, але гроші тобі поверну. Не хочу бути перед тобою в боргу.

- Це так жахливо звучить? - хмикає чоловік.

- Ще й як, - впевнено киваю головою. 

Ми таки доходимо до якогось логічного фіналу, і дівчина-рієлтор передає мені ключі. Вона так швидко покидає квартиру, наче боїться, що я можу передумати, а от Краєвський, чомусь, нікуди не поспішає. 

Він обходить вітальню, засунувши руки у кишені штанів, а коли сідає на диван, моє терпіння дає тріщину. 

- Тобі не час іти? Пізно вже.

- Виганяєш мене? - посміхається. - Може, ще якась допомога потрібна? Наприклад, у магазин з'їздити, купити продукти. 

- Я можу і сама, - сухо відповідаю. Те, що Артем мені допоміг, ніяк не змінює моє ставлення до нього. Я все ще пам'ятаю яким він був і не вірю, що такі люди так просто змінюються. - Гроші поверну тобі найближчим часом. А зараз…

- Я хочу провести час з Анею, - несподівано випалює Артем та підводиться на ноги. Тепер він навпроти мене і я добре бачу його очі. Здається, це не жарт. - Наприклад, у суботу. Поїдьмо кудись. Ну, не знаю… що вона любить?

- Ти дійсно цього хочеш? - питаю недовірливо.

- Звісно. Вона ж моя донька, - спокійно відповідає. - То як? Є ідеї?

- Давай я спочатку у неї запитаю, - їхати кудись з Артемом - це останнє, чого мені хочеться, але заради Ані я готова потерпіти. - Якщо Аня погодиться, то я щось придумаю.

- Чудово! - Артем посміхається та, оминувши мене, прямує у коридор. Не втримавшись, йду за ним, сама не розуміючи для чого. - До речі, як тобі працювати з Натаном? 

- Ти також знав? - дивуюся.

- Сьогодні дізнався, - хмикає Артем. - Здається, мій братик знову щось задумав. Будь обережна, Мілано. Він просто не може жити без таємниць. 

Артем таки йде, а я замикаю двері та повертаюся у вітальню. На годиннику початок восьмої, а мені ще треба поїхати до Ніни, забрати речі, ну і в супермаркет за продуктами. Вечір обіцяє бути продуктивним, але я зовсім не проти. Краще вже так, ніж лежати в ліжку і забивати голову різними думками. 

У пізню годину машин на дорозі стало значно менше. Зате снігопад не припинився. Забравши речі від Ніни, а ще раз пообіцяла прийти завтра у ресторан на зустріч з її нареченим. Мені вже не терпілося познайомитися з Владом. Реально цікаво, який чоловік зміг приборкати норовливий характер моєї подруги. 

Дорогою назад заїхала в супермаркет і, крім продуктів, купила ще й плед, подушку та ковдру. В результаті спати я лягла лише на початку другої ночі і ще довго не могла заснути на новому місці. 

А от наступного ранку на мене чекав справжній марафон, тому що проспала і тепер сильно запізнювалася. У результаті в офіс компанії зайшла лише о пів на десяту. Зате красиво одягнена та з укладкою. Я збиралася їхати на вечерю одразу з офісу, щоб не втрачати час. А от Аню вирішила не брати. Дороги все ще були погані, тому возити дитину туди сюди - не варіант.