Ще є час для нас

6

І так я погодилась переїхати. Генріх мені розказказав, що я буду жити не одна, а зі своєю сестрою,яка переїхала разом з бабцею і з того моменту я з нею не спілкувалася. Цікаво,як вона зараз виглядає і чи взагалі прийме мене. Також розказав,що я зможу навчатися одному із найкращих університетів,він мені запронував один,а я зразу погодилась і вибрала напрям це театральне мистецтво та додатково обрала кінорежисерство. 

Повернемось до мого проживання. Жити із сестрою я буду у будинку в елітному районі Біце Хаус,також там є одна машина,яка буде нас відвозити на навчання,а все інше мені розкаже й покаже Лара(так звали мою сестру). 

Десь через 5 днів мене виписали з лікарні і я нарешті вдома. Генріх сказав,що сам займеться підтягненням мого англійського і як не дивно мені сподобалось,я швидко навчалася,бо пояснював він навіть дуже класно. Потім мені ще довелось пройти тестування з цього університету і я поступила державну основу.

Моєму щастю не було меж. Я не могла повірити,що всього за тиждень уся моя буденність пройде,тепер я ну майже студентка одного із найкращих університетів Лос-Анджелеса,зустрінуся із сестрою,яку не бачила 10 років,буду жити в одному із найкращих міст у світі. Я впевнена,що саме там на мене чекає вдача,друзі, вечірки, пригоди і може навіть кохання. Цього всього не вистачало мені тут. Ні,в нас проводились різні паті,але для мене це було не те,ніби це не справжнє,а фальшиве,що має бути не так. І от через 2 дні,я їду в HOLLYWOOD. 

За два місяця я вже вивчила ідеально мову,все ж таки в школі на уроках слухала і вчила, тому мені легко вийшло довчити. От і сьогодні вночі я відлітаю. Вдень до мене зайшла Ліза,допомогла мені скласти речі та поговорили,сказала,що приїде до мене в гості,а я тільки була за.

Мої батьки переживали,як я там буду одна,але все ж таки трішки мені вдалось їх заспокоїти. Ну от стою вже на реєстрації і через хвилину заходжу в літак. Мені пощастило,бо моє місце було біля вікна. І коли ми взлетіли я відчула полегшення. Дивлячись у вікно до мене приходять не зрозумілі думки,які я просто виливаю на листок 

Забагато слів щоб сказати та замало їх щоб пояснити
все у світі тобою назвати і ніколи у ньому не жити
навчитись дивитись у вічі та при зустрічі завжди мовчати
і так голосно там де тиша що аж страшно тепер закричати

і вроді як вічність не вічна і ми просто люди як люди
до нас приходять ті весни які потім зникають внікуди
схожі в своїх недостатках у котрих кожен є особливим
нам так мало потрібно для щастя й так багато щоб бути щасливим




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше