12

Незнаю скільки часу я провела тут за читанням книги,але відволік мене дзвінок Лізи по вайберу. Це було дивно, по-перше різниця у часовому поясі і вона мала би бути на навчанні, а по-друге завжди я перша дзвонила. Голос її був тривожний та вона ніяк не могла мені щось розказати і переважно мовчала

 - Чуєш,я також сумую за тобою,але якщо ти зателефонувала щоб помовчати,то давай в інший раз. Мені потрібно хоть трохи виспатися,а то так засиділися - Ліза знала,що я лягаю пізно і навіть якщо сплю всерівно візьму слухавку.

 - Я просто незнаю з чого почати,тут таке діло...тобі батьки нічого не розказували?

 - Ні,а мали? Не лякай мене і кажи прямо як є. Ти знаєш я не люблю коли говорять загадками.

 - Добре. Кароче приходить до мене вчора Сергій п'яний в хлам і починає втирати, що ти його проміняла на багатство,а він тебе дійсно любить, потім пішов до твоїх батьків,почав їх звинувачувати в тому,що вони навмисно тебе в нього забрали,щоб позбутися тепер,бо в них це не вийшло 6 років тому,коли тебе викрали і знущалися. Каже ніби знає всю правду. Розказував,що минулого року до нього приходила жінка і розказала йому це,сказала оберігати тебе,а він не зміг. Каже,ніби точно знає,що тебе там чекає лихо.

 - Він вже бачу взагалі втратив глузд і ще таке придумав. Алкаш останній. Може ще на руці гадати вміє і все про всіх знає?!

 - Ахахах,я сама від нього такого не очікувала.

 - Більше нічого він тобі дурного не розказував?

 - Не встиг. В нього почалася якась істерика,сусіди почули і виклали швидку.

 - От і правильно най трошки його підлікують,а то не довго до того,що і на людей кидатися буде. Взагалі дах поїхав,колись він взагалі не вживав,а тут... 

 - Так то,але не здається тобі це дивно. Звідки він дізнався про викрадення? Ще й батьки приховали від тебе,що він приходив до них,якщо вони дійсно не причім,то чого змовчали?

 - Ліза - злість взяла наді мною вверх - це мої батьки,вони мене люблять і ніколи б такого не зробили,а не розказали тому,що не хотіли забивати голову п'яними витівками різних придурків

 - Добре,добре не злись,але будь обережнішою просто. Я розумію,що він тоді був під кайфом,але говорив це щиро в його словах не було фальші. Не ображайся на мене,а подумай над усім. Все цілую,папа.

 - Добре,але це не змінить моєї думки,цілую,папа.

Звичайно я не вірила в цю фігню,бо знаю батьки люблять мене. Звичайно,дивно,як він дізнався про викрадення. Ніхто крім батьків і Лізи про це знав та після того випадку,ми переїхали,щоб ще більше не травмувати мою психіку. Те що там я пережила не зрівняти ні з чим. Після того випадку мене водили до психіатрів,психологів, назначали різні ліки. На те щоб я прийшла в норму,змогла нормально жити пройшов рік. Жахіття по ночам,приступи,не здоровий глузд все це позаду і з цим всім впоратися мені допомогли батьки,тому це точно дурня. Ліза тим більше не могла йому розказати,бо ніколи його не долюблювала. 

Після лікування мені дійсно стало легше. Я відчула потребу у самій собі, зрозуміла, що наш час обмежений та нікому не підвладний. Ми незнаємо скільки нам залишилось,тому потрібно йти тільки вперед,не звертати уваги на інших,робити те що тобі подобається, те що хочеш ти,а не те що вимагають від тебе. Ніхто ніколи не буде з тобою рахуватися якщо ти дозволиш їздити на собі,керувати своїми вчинками та тілом. Ніхто краще не створить твою історію ніж ти сама.

Так,після цього випадку я подорослішала на кілька років. Дівчинка якій було всього лиш 11 років пізнала жорстокість людей,їхнє звірине бажання. Я втратила своє дитинство саме в ту мить раз і назавжди. 

Лікування на мене подіяло так,що мій мозок сам заблокував образи тих людей,які мене викрали і деякі їхні знущання,але біль все ще була в серці,душа ще досі кричала. Та я приховувала це. Неможна показувати,що ти слабка,бо тоді ти перетворишся на раба чужих думок та дій.

Коли хтось скаржиться на те,що не красивий,має зайву вагу,немає модного телефону,одягу,його достала занадто увага батьків, вони нарікають на своє життя,то хочеться піддійти і вдарити. Такі люди егоїсти,не розуміють свого щастя. Вони мають все для того щоб змінити те,що їм не подобається,а замість цього ниють,як малі діти. Дехто немає доступу до води,немає ніг,рук,втратили зір, слух,але вони навчилися радіти тому,що мають. А ми маючи все,не розуміємо наскільки багаті тим,що маємо дві ноги,дві руки,можемо чути,бачити і найголовніше здорові та можемо робити те,що хочемо.

Думала вже ніколи не відчую того,що було тоді не побачу тих які забрали у мене дитинство,через кого я так рано подорослішала. Та життя готувало для мене цілу низку пригод і пізнання справжньої натури інших людей.

Пишіть свої враження від історії у коментарях. Вам не складно,а мені буде приємно ❤️