Епілог

Вже скоро прийшла зима. Марія на світанку, віталася з Прокофіївною, вона перла повне відро молока новій сусідці, яка вирішила переїхати, як Марія, до хати померлої кілька років тому бабусі. Чомусь, слава програміста, який працював, ховаючись від усіх саме в цьому селі розповзлася всією округою і в багатьох будиночках почалися ремонти. З усіх боків до забутого богом села на біс-знає-якому кілометрі потяглися, митці, програмісти, копірайтери та інші у кого було бажання сховатися від гучних міст, та віддалено збудувати кар'єру. 

Виселити Злидні та Неспіх виявилося складною справою, але слава Марії теж швидко ширилася на всі навколишні села. Тож, коли хтось з нових жителів стикався з незвіданим, до неї бігли за порадою і щедро дякували, коли молода відьма давала поради. 

Біля двору зупинився старий мерс. Перш ніж привітатися з господинею, Артур гримнув водійськими дверима — відкрився багажник. Скоро зберуться односельці, зі списками, які вчора ввечері приносили до дому відьми, та заберуть замовлені продукти.

Артур побачив дівчину на порозі і знов зазирнув в салон.

— Не повіриш, що я знайшов ранком у бардачку.

— Старий Макаров? — Сміялася дівчина. 

— Твої пігулки, від тиску. 

— Викинь їх до дідька.

Гриша вже прогрівав машину, а Саша намагалася швидше покинути хату. 

— Та пусти ж мене, я знов через твої жартики запізнюся в університет. — З усмішкою кричала дівчина, виплутуючись із ціпких рук Генрі.

Він зупинився перед дверима, помітивши сонячні промені:

— Я тебе колись не дочекаюсь. — Наче ображено посміхався вампір.

— Тоді я тебе застрелю. — Прокоментував Гриша і озирнувся до сестри. — Швидше, у мене теж перша пара.

Він щойно продав свій будинок і влаштувався викладачем релігієзнавства та теології. Потроху віддавав борги і, чим міг, допомагав по господарству друзям. З усього майна в нього лишилися телефон, машина та старий вінчестер, з парою срібних куль. 

— Марі, я не можу, він знову мені погрожує! Ну коли це все закінчиться?

— Коли ти перестанеш так нахабно хапати його молодшу сестру за талію. — Пояснив Артур.

Саша почервоніла аж до кінчиків вух і побігла до машини. А вампір зухвало посміхнувся їй услід.

"Можна я заскочу сьогодні на чай?" — Спитав у спільному чаті користувач Лішачиха.

"Тільки ввечері" — Відповіла Марія. — "Бери з собою Водяного"

"Тоді і ми з Антоном прийдемо" — Відписався Фермер.

— А можна я теж приведу дівчину? — Невпевнено перепитав Гриша.

— Думаєш вона не втече від тебе, коли побачить нашу компанію? — Уточнила Марія.

— Ви праві, треба спочатку познайомитися з її ріднею, а потім вести до своїх упирів та відьом.