Глава 11

Розабелла

Зайшовши до квартири я виснажено видихнула. Сьогодні я пережила забагато хвилювань. Постоявши декілька хвилин у темряві, я ввімкнула світло.  

Я вирішила, що стерти сліди хвилювань мені допоможе затишна пінна ванна та спокійна музика.

Набравши води до ванни, я подумала, що було б не погано влаштувати собі домашнє СПА, тому витягнула усі маски, креми, олії, сироватки, які в мене були вибрала маску та олію. Також увімкнула спокійну музику аби можна було психологічно відпочити. Принесла свою улюблену шовкову піжаму, котру одягну після ванни.

Вимкну телефон, щоб ніхто не зіпсував мені плани.

Швидко роздягнувшись я занурилася з головою в воду і у свої думки.

Що зі мною не так? Чому він мене ревнує? Чим я викликала недовіру?

Я згадала нашу сварку з Санджаром:

- Привіт, кохана, де ти? Чим займаєшся?

- Привіт. Я у ресторані разом із своїм новим босом вечеряю. А ти?

- Що? Чому ти з ним одна вечеряєш? Хто він такий? Чому він вечеряє з якоюсь новою робітницею?– Санджар почав завалювати мене питаннями.  

- Санджар, що знов стає привидом нашої сварки? Моя вечеря з босом? Що це за маячня?

- Ти йому що сподобалася? Він молодий?

- Що ти вигадуєш? Я не бачу нічого дивного у нашій вечері, це просто привітальна вечеря. Не псуй, будь ласка, наші відносини через свої вигадки. Ти що не довіряєш мені?

- Ти як вдягнена? Ти з макіяжем? – хлопець підвищує голос з кожним словом.

- Санджар я все звісно розумію, в тебе палка кров і ти мене давно не бачив, але ти порушуєш кордони. Зупинись. Я не бачу сенсу продовжувати розмову. Коли вгамуєш свої ревнощі зателефонуй. – я намагаюся розмовляти спокійним та тихим голосом, щоб усі оточуючі не почули нашу сварку.

- Жінка, ти чому так розмовляєш зі мною. Я взагалі-то за тебе турбуюся. Хіба не зрозуміло? Я питаю ще раз, як ти вдягнена? Ти з макіяжем? Чому ти з ним одна вечеряєш? Хто він такий? І я не чую твоїх чітких відповідей. – Санджар вже кричить мені у слухавку.

- Стоп! Санджар, ти щось плутаєш я не твоя власність, це по-перше, по-друге, я не твоя дружина, по-третє, я не збираюся відповідати на твої дурні питання. Мені вже остогидлі твої постійні ревнощі. Обирай або ми раз і назавжди закриваємо цю тему, або я більше не твоя дівчина. – я трохи підвищую голос.

- Що? Ти мене не розумієш. Я тебе кохаю, тому й ревную, це нормально. Не смій погрожувати мені розривом наших відносин, бо це вирішувати не тобі.

- Я не хочу більше це слухати! Я кладу слухавку! Якщо прийдеш у себе зателефонуй завтра, але якщо ти продовжиш нести маячню можеш більше ніколи мені не телефонувати! – фінальні фрази я промовила спокійно, але доволі таки голосно та суворо. Я поклала слухавку.

 Вимкнула звук на телефоні. Не знаю чому, але все що я відчула це легкість.

Але зараз мені стало якось страшно через власні слова, а якщо він завтра не зателефонує і ніколи більше не зателефонує. Що я буду робити? Ми ж разом вже три роки і головне, що я його дійсно кохаю.

  Я зробила глибокий вдих і пірнула у воду з головою знов. Винирнувши через декілька секунд я вирішила більше не думати про це. Що буде, то буде. У цей раз я була права. Він перегнув палку. Тим більш це не вперше, я не хочу псувати собі нерви через його вигадки.

Взагалі-то, якщо не брати до уваги хвилювання через першу зустріч з босом та сварку з хлопцем, день був не такий вже і поганий, я влаштувалася на роботу про котру мріяла з дитинства, колектив привітний, заробітна плата доволі таки велика та компанія гарна. Нарешті зможу повністю самостійно себе забезпечувати.

Свою першу мету виконала.

Фух. Дякую всесвіту за цей день, ще один подарований мені долею.

Я полежала в ванні ще десь хвилин 20 і мої тіло та розум остаточно розслабилися, тому я вирішила завершити купання. Я обтершись рушником надягнула свою смарагдову шовкову піжаму. Волосся вирішила висушити феном, після чого зробила зручний пучок і покрокувала до кухні. Зробила собі велику чашку зеленого чаю з лимоном та медом й узяла солодкий глазурований сирок, якщо бути відвертою, то я їх обожнюю.  

Я живу в квартирі, про котру я мріяла. Самостійно робила дизайн і тому кожного разу дивлячись на стіни чи на меблі в мене душа наповнюється радістю та гордістю за себе. До речі, ця квартира була подарунком батьків на моє вісімнадцятиріччя за гарне навчання.

Прийшовши до спальні я зробила маску для обличчя, а потім нанесла на все тіло кокосову олію. Ммм… як вона смачно пахне.

Після чого зручно вмостилася на своєму величезному ліжку й вирішила зателефонувати батькам. Мені було потрібно поділитися цією важливою новиною.