Глава 12

Розабелла

Я зателефонувала матусі.

-Привіт, мам. Як ти?

- Привіт, донечка. В мене все гаразд, через тебе цілий день місця собі не знаходжу. Ти скажи як твоя співбесіда? Все вийшло?

- Ой, мамо. Все пройшло пречудово, я нарешті досягла своєї мети. Я сподобалася босу, ми навіть сьогодні вечеряли разом. Ти даремно так хвилювалась. Як батько? Знов працював цілий день?

- Це гарні новини. Вітаю, доню. Вечеряли разом? Цікаво… Якась ділова зустріч чи з іншого приводу? Батько працює, його досі вдома немає. Ну розповідай швидше, який він, твій новий бос?

- Мого боса звати Рікардо, він гарна людина. Цей бізнес бос заснував майже самостійно, взагалі в мене два боса Рікардо та Ніколо, вони партнери та ліпші друзі. Рікардо запропонував відсвяткувати мій перший день у компанії тому ми сьогодні вечеряли разом. Довелося вечеряти в двох, бо у Франчески та Ніколи виникли справи. Мені він сподобався. Рік багато розпитував про мене та про вас, він шуткував та переживав за мене. Він був уважним до деталей, його турбував мій комфорт. Це мабуть буде мій перший кращий друг чоловічої статі.

- Мммм… Тобто він тобі сподобався як чоловік?

- Ні мамо! Ти що. Він мій бос! Він сподобався мені тільки як людина. Не намагайся знайти ще щось.

- Добре. Не хвилюйся. Я просто запитала. Я рада за тебе. Сподіваюся ти зможеш дійсно подружитися з босом та бути щасливою. До речі, я сьогодні намалювала твій портрет. Завтра буде вже у тебе. Думаю тобі сподобається. О! Мабуть батько прийшов. Ну гаразд, донечка ми тебе любимо і ми раді за тебе. На добраніч, моя Розі.

- Дякую матуся. І я вас люблю. Батькові привіт. На добраніч. Я завтра зателефоную знов. Бувай

- Бувай

Я вирішила, що потрібно зробити запис у моєму щоденнику, аби остаточно навести лад у голові.

Можливо хтось скаже що це старомодно або по-дитячому, але лише зробивши записи у щоденник я заспокоююсь та починаю менше думати про події, котрі мене оточують.

Запис у щоденнику:

« Сьогодні 16 червня 2018 року

Дорогий щоденник, я сьогодні нарешті досягла одну головну мету у моєму житті – я влаштувалася на роботу мрії. Тепер я працюю у компанії «VinoRossi». В мене є два боси Рікардо Россі та Ніколо Бертолуччі. Вони добрі, дружелюбні та доволі таки прості люди, я маю на увазі жоден з них не був пихатим, хоча звичайно я ще не знаю їх на всі сто відсотків, але думаю що я не помиляюся.

Також сьогодні ми знов посварилися з Санджаром через його необґрунтовані ревнощі. Він зателефонував мені під час вечері з моїм новим босом Рікардо і почав задавати безглузді питання. Я не витримала і вирішила поставити йому умову або він припиняє так себе поводити, або наші відносини буде завершено. Санджар не відповів він просто продовжував вигукувати одне питання за іншим і я поклала слухавку. Можливо я не права, але мені вже остогидли його постійні ревнощі і чесно кажучи, я втомилася від таких відносин.

Ну годі про нього. Краще написати про щось гарне.
На честь мого першого робочого дня у компанії Рікардо запропонував влаштувати вечерю, але Франческа та Ніколо, як з’ясувалося, вже мали плани, тому вечеряли ми вдвох з Ріком. Мені сподобалося проводити з ним час. Він постійно жартував, розпитував про мене та мою сім’ю, турбувався про мій комфорт і це було приємно. Чесно кажучи, я ще ніколи не відчувала себе так затишно поряд з будь-яким чоловіком, навіть з власним хлопцем. Можливо це через те, що він гарна людина і хоче бути мені справжнім другом, а не тільки босом.

Загалом це був гарний день. Дякую Всесвіту за можливість прожити його.»

Я зробила селфі та роздрукувала фотографію. Хочу гортаючи у майбутньому щоденник побачити, як я виглядала у цей день – день досягнення мети. Швидко вклеївши фотографію я закрила щоденник та вирішила лягати спати, бо завтра рано вставати.

Поклавши щоденник на столик біля ліжка, я вимкнула світло і встала аби трохи відкрити штору. Зробивше це я повернулася у ліжко. Місячне сяйво заповнило мою кімнату і вона стала виглядати  казковою. Декілька хвилин я милувалася кімнатою і навіть не помітила, як заснула.