Що змусить мене покохати знов?

Глава 15

Рікардо

00:00

Аби остаточно звільнитися від думок про неї я вирішив піти прогулятися нічними вулицями Риму. Виходячи з готелю на мене натикнувся якийсь хлопець, він вибачився італійської, але я почув його турецький акцент і все всередині мене перевернулося з ніг на голову. Сказавши у відповідь: «Не переймайтеся».  Я повернувся і побачив того, зустрічі з ким точно не очікував. Це дійсно був Санжар Каплан – мій особистий недруг. 

Санджар

Я вийшов з таксі й пішов до дверей готелю «Амарант». Мені прийшло повідомлення тому заходячи до готелю я уважно дивився у телефон, а не на людей. Раптом я натикнувся на когось й автоматично вибачився. Але почувши знайомий голос й піднявши очі догори я зустрівся очами з Рікардо Россі, людиною з котрою я намагався не пересікатися після нашої останньої зустрічі.

Розабелла

Мене змусив відкрити очі наполегливий дзвінок у двері. Лише 6:45, кого принесло так рано. Це був кур’єр. Я відкрила двері й отримала чотири посилки. Точно, мама ж казала вчора, що надсилала мені портрет, а це що за два букети та якась коробка? Кур’єр сказав, що відправляли анонімно. Подякував та розписавшись я зачинила двері і понесла квіти на кухню аби поставити в воду. Цікаво від кого це все?

Поставивши квіти у воду я вирішила подивитися уважно чи нема там записки. Перший букет був зроблений з польових квітів, а другий з червоних троян, я обожнюю польові квіти. В обох букетах я знайшла записки.

Відправником польових квітів виявився Рікардо Россі.

«Дякую за вечір. Сподіваюся він був лише першим

Il tuo nuovo amico Ricardo (Твій новий друг Рікардо)»

Оу. Це так приємно. Думаю що зможу дійсно подружитися з моїм босом. Цікаво як він вгадав що це мої улюблені?

Відправником троянд виявився Санджар Каплан.

«Кохана, вибач. Сьогодні в 19:00 буду чекати на тебе в ресторані готелю «Амарант», сподіваюся я вгадав з розміром. Буду рад якщо ти одягнеш мій подарунок…

Sevgilerle Sanjar (З любов'ю Санджар)»

Стоп що? Санджар в Італії. Коли він встиг? Так потрібно йому зателефонувати. Чорт не бере слухавку! Мабуть спить. Ну, гаразд, пізніше спробую ще раз. Значить вибачитися вирішив, ну добре, подивимось на нього. Так що в коробці.

Відкривши Розабелла замерла на місці, в коробці була розкішна смарагдова вечірня сукня та найгарніші сережки.

Вау! Гарно! Але він же не думає що просто відкупиться від мене подарунками, за кого мене приймає Санджар, хіба я ціную в ньому його гроші?

Мамину посилку вирішила відкрити ввечері.

Настрій підвищився після таких сюрпризів. Можна починати цей день з усмішки.

Ой. Вже 7:15. Час починати збиратися на роботу.

Я застелила ліжко. Встромила до вух навушники й увімкнула свій плей-ліст для йоги.

Після йоги я швидко прийняла прохолодний душ та покрокувала до кухні. Потрібно поснідати. Швидко приготувавши омлет та салат я поснідала. Також зробила собі чашечку ароматного зеленого чаю і направилася  до своєї кімнати. Вирішила одягнути сьогодні широкі штани кавового кольору та білу сорочку, волосся вирішила зібрати у об’ємну гульку та випустити два невеличких локона. Залишилося зробити макіяж. Я зробила коричневі невеличкі стрілки, нанесла туш для вій, нанесла нюдову помаду та придала форму бровам. Подивилася на себе у дзеркалі, вийшло не погано ще раз посміхнулася й нанесла на себе улюблений аромат. На годиннику 8:30, час йти на роботу, не хочу запізнитися.

Рікардо

Ну і що він тут робить? Продовжую дивитися на нього, в його очах бачу таке ж сильне здивування, як і в мене, й великий страх. Мабуть думає чи не отримає він від мене зараз пару хуків. Я відчуваю, що більше не можу та не хочу продовжувати цю гру поглядів тому відводжу свій. Він квапливо робить те саме. Я нарешті вирішую сказати йому декілька слів

-Ну привіт, друже… Давно тебе не бачив. Що ж ти так на мене вирячився наче привіда побачив? Не турбуйся зараз я не бажаю з’ясовувати чому ти так вчинив п’ять років назад. – я не бажаю слухати його зараз тому повертаюся на 180 градусів й виходжу з готелю. Моє обличчя обдуває свіжий вітер я відчуваю невелике полегшення у грудях. У розумі починають виникати спогади п’ятирічної давнини…

 

Звернення до читачів від автора

Що саме сталося 5 років тому ви дізнаєтеся в наступній главі. Дякую кожному хто читає мою книгу. Величезне спасибі за ваши витримку. Буду надалі намагатися писати частіше. Бажаю гарного настрою та здоров'я кожному з вас.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше