Щоденник
7.03.2015 р.
Вп’ялася в небо нота, мов стріла,
Живої пісні, що бринить на струнах.
На мить здалося: гине, догора,
Та потім з’ясувалося – латунна.
Не золота, хоч дуже, кажуть, схожа,
Її вогню завзяття не тривожить.
А десь далеко, на краю землі,
Де сплять гаї в казковому серпанку,
Під променем вечірньої зорі
(чи, може, просто якось на світанку?)
Як крик і сміх, як засіб проти болю
На землю людям народилась воля.
О ні, не та, що право чи закон,
Не партія, не хвиля, не газета…
Жива, як дійсність, і чудна, мов сон,
Як зірка – світить. Мчить, немов комета.
Прийшла на землю, послана зі Словом,
А світ жевріє під чужим законом.
… Серед тривог, загадок і вагань,
Що сунуть в двері вперто, без запрошень,
Не завше вбереже корзина знань.
А часом лиш увагу припорошить.
У крутежі стрімких перипетій
Життя, бува, здається часом грою:
Тут збудував, а тут – готуйсь до бою.
«А гра чия?» - «І думати не смій!»
… Вп’ялася в небо нота, мов стріла,
Живої пісні, що бринить на струнах.
На мить здалося: гине, догора,
Та потім з’ясувалося – латунна.
Відредаговано: 08.06.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
