День 6. Переможний дзвін

Сьогодні до обіду, я робив домогосподарську рутину, тобто прибирав, мив посуд, втирав пилюку, мив підлогу та багато іншого. Після обіду ми поїхали в сусіднє місто, там до вечора ми займались тим, що в фотон грузили мішки з деревом, відходами з дошок, з корою та іншими відходами з пилорами. Потім ми йшли на своїх двух 2 км, розгружали фотон їхали знову на пилораму і знову загружали. Одне полегшення в тому що ходки були лише дві. Але ноги і руки відпадали від болі.

Знаєте, мій 1 км по якому я бігаю кожний вечір, починається з того, що я натягую арматуру яка тримає висячий міст. Не хвилюйтесь я лише до неї доторкаюся, нічого небеспечного, і цей дотик означає що настав час тренування, і тоді я починаю бігти, по дорозі я зупиняюсь, але не повністю я продовжую йти. Тобто я не зупиняюсь абсолютно повіністю, я продовжую йти швидким кроком, так я не бігаю але я продовжую йти. Як казала одна мудра людина «Неважливо як ти швидко рухаєшся в перед, тому що ти йдеш в перед. Важливо не зупинитися, тому що коли ти стоїш, ти йдеш назад». І коли я добігаю до другого висячого мосту то я підхожу до металевого стовбу, який тримає той міст, в середині він пустий, зроблений з желіза. І коди я стою перед ним то вдаряю в нього рукою і тоді чути дзвін, це означає що я переміг і я пробіг відстань на сьогодні.

Це вже стало для мене символом перемоги, маленької але перемоги! Сьогодні я був дуже змучений працею, і моє тіло все боліло, чесно говорячи я хотів пропустити один день бігу. Навіть говорив:
— один день не біда...
Але щось в середені в мені, десь там стало так пусто, то було таке відчуття будто я ніщо, я нічого не відчував, мені вже нічого не хотідось, я був мов пустишка. І тут я стиснув кулак і почав бігти, я біг стиснувши зуби, забуваючи про біль я продовжував бігти і коли вже я був на фініші, почувши той переможний дзвін, та пустота пропала, та порожнеча яка пожерада моє єство, вона пропала, буддто її й не було. Мені одразу стало так приємно на душі, це було так велично і славно, що я неможу описати ті віддчуття які я пережив тоді. В мене появились нові сили, тоді я думав що можу гору перевернути, але я вирішив прогулятись, місяць був повний, він так яскраво світив що освічував все небо, протяжні хмари виднілися на горозонті, а зірки охопили все небо і весь простір, ця ніч була настільки прекрасною, що я і мільярдної частини не зможу передати своїми словами.