Пролог

    Вересень, 2019

    Я подорожую місцевим поїздом, опираючись однією рукою на вікно і з затуманеним поглядом десь далеко за горизонтом. Незчисленна кількість поїздок в ці останні роки в поїзді-фантазії, заколисливе місце де я можу вдосталь насолодитися повітряними мріями. В навушниках, відсторонь від сторонніх звуків, включаю режим повторення пісні “Is It True”, у виконанні Yohanna, на музикальному плеєрі мого телефону. Продовжую слухати цю пісню безліч разів, оскільки ця меланхолічна музика повертає мене у спогади у нещасливі часи десять років тому. Життя дає непередбачувані повороти, і я ніколи не думала що таке станеться зі мною. З часом, життя навчило мене, що я не одна у світі стикаюся з подібними проблемами, що це не означає кінець світу. 

    По-перше, я українка в чужій країні – що з однієї сторони по-своєму пояснює все. Більшість людей не розуміють моєї ситуації тому що їм не довелося побувати на моєму місці, у ролі емігрантки. Інші ж, на власному досвіді пересвідчилися у тяжкості життя за кордоном. 
І тепер, з першою частиною мого дорогоцінного Щоденника, драматичні події якого розпочинаються з 2009 року, я готова зануритися і поринути у моє дитинство в багатодітній сім'ї, яка зіграла головну роль в моєму житті, завжди присутня у радощах, бурях та різноманітних викликах. Я готова стикнутися віч-на-віч з моїм минулим, щоб забути всі незгоди та відновити надію на краще майбутнє, заради єдності моєї сім'ї.  

    Це мій Щоденник,

    Фалінська Таїсія.