Щоденник убивств

Частина 2

 

Сьогоднішній ранок почався не як усі — однаково!

Проснулася о сьомій годині ранку. Довго сиділа на ліжку не могла зрозуміти, що трапилося зі мною, а саме, чому, я прокинулася з такого-то рання, та ще й у неділю. На мить мені здалося, що, я ще довго сиділа на ліжку, а можливо навіть і заснула в сидячій позі. Хто зна скільки, це тривало.

Я протягнула руку в перед до стільця, на якому лежав мій телефон. Запевнила себе що хвилин пролетіло небагато відтоді як я проснулася. Це мені так здалося, що небагато. На часах вже сьома година і двадцять хвилин. Швидко кинула телефон на ліжко. 

Піднялася на ноги, я почала одягатися. Тоді мій ще незакінчений сон який тримав мене ще дотепер, перервав сильний гуркіт, або то був напевне удар. Я здригнула, злякалася. Відчуття сну, як рукою зняло, неначе проснулася бадьорою, повною сил. 

Швидко одягнулася в те, що знаходилося поблизу: мої улюблені шорти рожевого кольору і майка світло-сірого відтінку з білою кицькою на лівій груді.

Пройшовши крізь головну кімнату у квартирі, я поглянула на розкладений диван на якому ще спав мій тато. Здається для нього гуркіт не був причиною для недосипання. Довго не затримуючись у кімнаті, я попрямувала в сторону кухні, саме звідти, як мені здалося пролунав той удар. 

Повільно відкривши двері, ступила в середину кімнати, не закриваючи повністю і залишаючи простір між ними. Малими кроками, чередуючи дихання наближаюся все ближче і ближче. Ось, я вже стою біля холодильника, який знаходився з правої сторони від мене, відразу за ним стоїть невеликий скляний, круглої форми стіл. З лівої сторони від мене знаходиться кухонних шаф, який протягувався до кінця двох метрової стіни, а потім іншою частиною був з'єднаний в праву сторону до іншого кухонну шафу, який протягувався лише на два відділення. 

Біля кінця шафу унизу, стоїть газова плита, все, це виглядало дуже компактно, як для такої маленької кімнати, яка була розмірами п'ять метрів на чотири метри. 

Навпроти мене, а точніше з невеликим здвигом в ліву сторону, знаходиться вікно стандартних розмірів. З вікна було гарно видно зовнішню частину двору, а ще дуже гарне, як мені здалося дерево — яблуня. Коли вона розквітає то, це видовище неможливо передати словами. Я довго стою і дивлюся на неї, насолоджуючись її світло рожевим цвітінням. Така краса мене заспокоює.

Я нахилилася злегка в плечах, бо навпроти моїх очей знаходиться верхня частина кухонну шафу. Лівою рукою сперлася об стіну, повільно, не різкими рухами почала крокувати в перед. Спершу, я здивувалася, бо нікого не побачила. Кімната кухні була пустою. Тоді у мене були дивні відчуття. Можливо мені почулося. Можливо той гуркіт, удар, або, що воно таке, я точно не знаю було, це витвір моєї уяви. Або крізь сон почулися дивні звуки, які могли також прозвучати з другого поверху від сусідів. Я задумалась. 

Але довго все не оставалося так тихо. 

З нізвідки, а точніше з підлоги почала підійматися моя мама, дещо бурмочучи собі під ніс. Я настільки сильно злякалася що підстрибнула в гору, голосно крикнула, потім вхопилася рукою за груди в стороні серця, бо думала, що воно вирветься з середини. На мить мені відчулося, що моє дихання зупинилося, мені важко було ковтати слину, а ще важче вдихати повітря.

Мама коли побачила мене, також сильно злякалася. Це було помітно по її рукам, які сильно здригнули випускаючи з долоней скляну кришку від каструлі. Точніше те, що від неї залишилося. 

Все ж таки, я мала рацію. Звук удару пролунав з кухні й причиною цьому була та сама кришка, яку мама не утримала в руках коли відкривала каструлю із щойно кип'яченою водою. Звісно коли скляна кришка впала на плитку, то вона в мить розбилася розлітаючись на декілька кусків по всій кімнаті. 

Мама коли побачила мене, перелякано здригнула відпустивши з рук зібрані кусочки скла в середину раковини, яка знаходилася неподалік від кута стіни, де з'єднувалися нижня і верхня частина кухонну шафу.

Я почала сміятися голосно і підходити до мами. Але вона швидко мене зупинила випрямленою рукою, яка вмить вперлася в моє ліве плече 

- Стій, — голосно промовила в мою сторону. - Не підходь. Тут досі може бути скло від кришки.

Я швидко зупинилася немов мене вкопали в землю. Зробила декілька кроків назад повернувшись ближче до холодильника.

Мама зробила три кроки в мою сторону, немов знаючи де лежить розбите скло, впевнено попрямувала в головну кімнату за порохотягом. У народі його називають "пилосос ". Саме так я буду його називати.

Я і досі стояла біля холодильної камери, сама не розуміючи, що хочу. 

Поглянула, на стіл. Там були вже приготовлені маленькі млинці, знаходячись в глибокій посудині, яка стояла неподалік від місця де знаходилося моє улюблене варення зі сливи та дві порожні кружки з пакетиками в середині біля пустих і достатньо чистих тарілок. Напевне мама очікувала, що, я проснусь, тому і приготувала для мене також кружку для чаю. А можливо і ні. Можливо вона очікувала, що мій тато проснеться, або брат. Або просто поставила одну кружку для себе, а іншу для того хто перший проснеться і вип'є з нею чаю.

Не пройшло і хвилини, як мама вже притягнула пилосос, увімкнула в розетку, наблизилася ближче до мене, і почала ретельно все прибирати.

Я відійшла в сторону, ближче до дверей у ванну кімнату. Двері знаходилися відразу навпроти дверей головної кімнати. Так ми називали центральну кімнату нашої квартири "Головна", тому, що в ній завжди відпочивають і ночують батьки. З кімнати були ще два виходи, один в мою кімнату, а інший в кімнату брата.

У квартирі вхід був невеликий. Коридор маленький в довжину, а також і у ширину. Перегородження між кухнею і коридором не було. Був суцільний невеликий прохід. Перегородження дверима були лише в головній кімнати, а також двері у ванну кімнату.

Пройшло хвилин п'ять, мама закінчила прибирання, відтягнула пилосос на місце, а я тим часом підійшла ближче до столу і почала смакувати млинцями зі сливовим варенням.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше