Частина 3

11.02.2019

Привіт друже!

Сьогодні настав той день, коли, я вже зібрався зі своїми думками, а також силами і спробую познайомитися з нею. Я все обдумав і зрозумів, що вже годі бути мені таким боягузом. Я також людина. Також хочу любити. А саме її.

Мій друже...

Я не уявляю свого життя без неї. Не можу думати ні про що інше, лише вона в голові. Але... Сьогодні все зміниться. Я зроблю це.

Це станеться ввечері, я обіцяю.

* * *

Я не розумію... Чому вона не захотіла бути зі мною. Я все зробив за своїм планом. Все гарно обдумав. Майже кожний мій крок, кожне вимовлене слово було сплановано. Але вона відмовила мені.

Мій друже...

Я не втримався. У мене в голові все перемішалося. Спершу я розгубився, але потім... А тепер... Тепер боюся, за наслідки які відбудуться. Можливо ці слова є останніми написаними мною в тобі. Можливо вони є також останніми написаними словами мною в цьому домі. Я незнаю.

Мені страшно...

Можливо розповісти про, це татові. Він має зрозуміти мене. Але яким чином. Він здасть мене. 

Що мені робити?!

* * *

Я вирішив. Все відбудеться тепер і зараз. Я розповім про все батькам. Вони мають знати, про те, що я зробив. Я дуже сильно сподіваюся, що вони мене зрозуміють. А можливо і ні. Я не можу вже мовчати. Пройшло і не так багато часу... 

"На годиннику восьма ранку"

Сьогодні день вже почався, а вчорашня ніч так і не закінчилася. Вона ніколи не закінчиться. Ніколи не залишить мою голову, мої думки. Я бачу її перед собою. Бачу яка вона красива. Бачу її красиву посмішку.

Мій друже...

Я готовий все тобі розповісти. А після піду і розповім все батькам. Обіцяю!

* * *

Сьогодні вранці, я проснувся і як завжди пішов робити ранкові справи у ванну кімнату. Потім повернувся у свою кімнату і почав роздивлятися у шафі свій одяг. Сьогодні мені хотілося дечого нового. Я багато речей спробував скласти докупи. Але так і не знайшов те що сподобалося б.

Довго думати і вигадувати я нехотів. Знайшов сховані гроші на чорний день. Я був впевнений, що він і є тим самим днем тепер.

Пішов в найближчий магазин з одягом і купив собі гарну білу рубашку і святкові штани. 

Звісно, я не розбираюся в моді і не зміг купити собі щось що виглядало би настільки гарно, що вона закохалася в мене з першого погляду. Для мене і цей одяг був гарний.

Повернувшись додому, я почав очікувати вечора. Все, що у мене було сплановано зробити на цей день, то, це лише дочекатися вечора.

На годиннику вже сьома година. Я повільно почав збиратися. Пішов помився, гарно поголився, щоб щітину не було відчутньо на дотик. Повернувся у кімнату і почав одягатися.

Але того вечора все почало немов йти проти мене.

Спершу не міг знайти шкарпетки які планував одягнути. Таке також відбулося із взуттям. Після довгих двадцяти хвилин пошуку, я все таки знайшов те, що хотів.

Ось вона! Та хвилина на яку, я так довго чекав. 

Стою одягнений в новий прикид, дивлюсь у дзеркало і бачу... Бачу, що щось не так. Щось мені не подобається і, я не можу зрозуміти, що. Махнув рукою на відображення.

На годиннику вже сьома година і сорок хвилин вечора. Час виходити. 

Мені потрібно устигнути, щоб не спізнитися на зустріч. Я повинен бути там скоріше неї.

Вибігши з дому, я попрямував великими, можна навіть сказати метровими кроками по дорозі. Дороги до її домівки були дві. Я вирішив використати першу. Вона була коротшою. 

Ось вже настав той момент коли, я наблизився достатньо близько. Ще декілька метрів і зможу її побачити.

І я її побачив!

Мій друже...

На цьому моменті радісна історія, радісними словами закінчилася. Я прошу вибачення, що пишу по тобі таке. Ці слова... Ти один хто мене може зрозуміти і не осудить за мою вчинену проблему. 

Я бачив її. Вона стояла неподалік від мене. Точно не напишу скільки метрів, бо вони не є такими важливими. Важливіше було те, що вона була не сама. Біля неї хтось стояв. Хтось високий за неї і худий і не дуже широкий в плечах. 

Спершу, я подумав, що то її сестра. Але через мить почув голос. То був хлопець.

Вона стояла з якимось хлопцем. Ти уявляєш!?

Я відійшов в бік і сховався позаду дерева, щоб мене не було помітно. Так, звісно, я почав спостерігати, що вони будуть робити далі. 

Довго не потрібно було очікувати.

Він наблизився до неї блище. Обійняв в талії, стиснув її сідниці сильно, притулив до себе. Вона поставила свої руки йому на плечі. Вони почали цілуватися.

В ту секунду мені хотілося голосно закричати, щоб їх налякати. Хотілося, щоб вони зупенилися, щоб він перестав її цілувати. На його місці мав бути, я. Я мав стояти біля неї. Я мав її обіймати.

Перша думка, яка з'явилася у моїй голові то, це знайти камінь у траві і кинути в їхню сторону. Але тоді вони могли би дещо запідозрити. Тоді я спробував знайти біля дерева зламані гілки і, знайшов. Метрів два від мене була зламана гілка. 

Я її підняв і кинув в гору для того, щоб вона вдарилася об гілки дерева і все виглядало немов гілка сама зламалася і впала на землю. Все відбулося як, я і планував. Гілка впала на землю створюючи шорох і тріском розламалася на дві частини.

Вони звернули на звук увагу. 

Я звісно сховався за дерево, щоб не викрити себе. 

Вони перестали цілуватися і мабуть злякалися Але він і надалі не відпускав її. Вони стояли говорили про дещо, що, я не зміг почути, бо був на великій відстані. Але це і не було настільки потрібно. Тепер було важливіше їх наляки, щоб вони розійшлися по домівках і тоді, я зміг би підійти до неї і познайомитися.

Мій друже... Якби ти міг говорити, то ти запитав би мене - "Ви навіть незнайомі? Вона навіть не знає, що ти її кохаєш..."