Глава 25

Тимур і Сьорі сиділи навпроти один одного. Дівчина запалила клацанням пальців чергову саморобну свічку. Встала і підійшла до скрині, звідки дістала потертий записник у шкіряній палітурці. Потім повернулась, сіла на стілець і розкрила записник.

— Дивись уважно. Якраз перед тобою щоденник відлюдника, який раніше жив у цій хатині. Він навіть склав карту цих земель. Відлюдник пише, що витратив решту життя на дослідження Згубних Земель, але відважитися вирватися звідси у нього вже не стало сил. Він був уже занадто старим для цього. У щоденнику вказується, що якраз за Туманом невідомості розміщується болото, за яким можна відшукати переправу на Острів Магів, який з усіх сторін оточений вогняною річкою. Якщо одна дорога дуже небезпечна, але обіцяє порятунок, то інший напрям за болотом веде прямо у Крижану країну. Обидва шляхи можуть призвести до погибелі, але я вже не можу тут залишатись і чекати смерті. Я не хочу одного дня перестати боротися за життя і відчинити двері монстрам, — прошепотіла дівчина.

Тимур ковзнув поглядом по записнику. Скільки ж необхідних знань сховано посеред пожовтілих аркушів? Яку потрібно мати сміливість, щоб усе занотовувати без надії на порятунок? Здавленим голосом попрохав:

— Сьорі, можна мені поглянути ближче?

— Так. Звичайно.

Дівчина простягнула щоденник, який сам відкрився на одній з останніх сторінок. Тимур почав читати акуратні рядки, написані майже вицвілим чорнилом:

«Вітаю, мій любий читачу. Це моє останнє привітання тобі. Як би мені хотілося, щоб ніхто ніколи не прочитав мого щоденника, але якщо ти відкрив ці сторінки, то потрапив у ту саму пастку, що й я. Колись я був молодим і сповненим надій, здавалося, весь світ відкритий переді мною. Я був вченим та магом у Крижаній країні та все життя займався наукою. Мені навіть вдалося отримати дозвіл попрацювати у величезній бібліотеці острова Самте, який захищений найдревнішою магією. Саме там зібрані найцінніші праці вчених за тисячоліття існування Крижаної країни. Добре, що вчені дають клятву про нерозголошення таємниць бібліотеки, інакше б імператор давно підкорив собі всі найближчі землі. Отримані знання можна використовувати тільки в мирних цілях, а інакше — бути біді.

От тільки я виявився зрадником. І не буде мені пробачення за скоєне ні в цій, ні в інших реальностях. Я надто далеко зайшов у своїх експериментах. Саме я працював з генами тварин і перетворив їх на монстрів. Коли нарешті я зрозумів, що завдяки моїм дослідам Чорникнижник хоче захопити світ, то вжахнувся. Я вирішив знищити всі напрацювання, а заодно всипити агресивних шестилапих вовкособак і літаючих рептилій. Але я не встиг здійснити задумане.

Мені вдалося тільки спалити записи, однак чаклун упіймав мене на гарячому, коли я намагався зачинити тварин у одній великій клітці. Чорнокнижник забрав мою магію, а мене закинув сюди, на цю прокляту землю. Краще б він мене відразу вбив, та він вирішив за краще довести мене до божевілля.

Поки я ще був молодим, сподівався на порятунок, та боровся з монстрами. Я навіть склав карту місцевості, щоб використати при нагоді. Друже по нещастю, у щоденнику описані роки моєї роботи. Я ніколи не гаяв даремно часу. Одного разу мені пощастило зустрітись саме тут посеред Згубних Земель з чудовою людиною — молодим магом, який і допоміг мені скласти карту і дав доречні вказівки.

Зверни увагу на карту, а також остерігайся монстрів, з якими мені доводилося зустрічатись. У моїх записах є методи боротьби з різноманітною нечистю. Я не сидів, склавши руки, а завжди експериментував, докладав знання і зусилля. Все для того, щоб хтось після мене зміг звідси вибратись на волю.

На цій землі багато природних ресурсів: я знайшов значні поклади залізної руди, тому за будинком обладнав маленьку кузню. На всі розробки я витратив все своє життя. Тобі я залишаю все, щоб ти зміг втекти звідси і знищити Чорнокнижника.

Чорний чаклун — це велике всесвітнє зло! Однак я знаю його слабке місце. Коли я ще був у милості Чорнокнижника, то хитрістю знайшов дивну карту, яку він зберігає у кімнаті Страху. Туди є доступ тільки наближеним до нього магам. Карта дуже хитро зашифрована, тому непосвячений нічого з нею вдіяти не зможе. Я її тихенько позичив, замінивши підробкою. Самому захотілося її розшифрувати, і мені це вдалося. На ній описаний шлях, який належить пройти, щоб назавжди знищити чаклуна. Потрібно послідовно проходити випробування і знищувати чудовисьок. Із кожним кроком Чорнокнижник ставатиме все слабшим і слабшим.

Останнє випробування — найжахливіше. Потрібно увійти у Джерело забуття і зустрітися з Примарою. Це і є справжня душа Чаклуна, яка захована у Джерелі.

Чорнокнижник міг би знищити карту з вказівкою власної погибелі, та він не може цього зробити. Адже вона нанесена спеціальними чорнилами на старій шкурі єдинорога. А все, що на ній зображено, не можна знищити ні фізичним, ні магічним способом. Як кажуть: «Ні в вогні не горить, ні у воді не тоне».

Друже по нещастю, у боротьбі з Чорнокнижником тобі допомагатиме багато людей і магічних істот. Але існує одне старовинне пророцтво про сильного мага, наділеного міццю Мандрівного міста, який зможе перемогти зло. Ти його впізнаєш по татуюванню на правому передпліччі у вигляді меча з древніми символами, навколо якого обвивається колюче стебло з квітами. Татуювання відрізняється тим, що постійно поповнюється новими візерунками. Цей могутній маг тільки наполовину людина, в його крові бурлить сила прадавніх древніх сил.»

Тимур сіпнувся ніби від удару, відсунувши щоденник подалі, бо вже не мав сил читати продовження.

— Що з тобою? — запитала Сьорі, — Тобі погано?

— Все гаразд, — прошепотів. А про себе подумав:

«Не може бути. Я не можу бути отим героїчним рятівником світу. Я не готовий нести цю місію і боротися з могутнім Чорнокнижником. На мене покладають надто великі надії, та ще й це пророцтво … Можливо, це якась помилка. А якщо ще хтось є з таким самим татуюванням, як у мене? А що ж тоді говорити про Мандрівне місто? Теж існує не одне?»