Шкала безумства

Глава 34

Несподівано зала її минулого поступово розтанула, стала іншою. Тепер вони були тільки удвох і навколо росли розкішні вишневі дерева. Ох, Сьорі так любила їх аромат. Одного разу бабуся возила її на дивовижний острів. Там буяв сад квітучих сакур. Їх цвітіння символізувало швидкоплинність буття. Ось пам'ять і перенесла туди разом з коханим. Доранн здивовано озирнувся:

— Ти фантазерка! – обережно поставив дорогоцінну ношу на смарагдову траву.

— Я завжди хотіла побувати ще раз на цьому острові. Острові Мрії. Ти – моя мрія. І моє життя, – посміхнулася однією зі своїх чарівних посмішок і продовжила:

— Мої спогади? Значить, я можу робити, що хочу! Я навіть не знаю, чи реальний ти? – на мить замружилася, потім відкрила одне око. Але коханий не зник. Тільки вони обоє тепер були одягнені у білий одяг.

— Сьорі, та ти розумниця. Переодягла мене. А то я в ямі трошки забруднився, – чоловік посміхнувся, – Хоча не мій стиль, ну й нехай. Повір мені, я — справжній. І хочу тебе повернути. Дозволь витягнути тебе зі світу мрій.

— Доранн! Я не вірю. Це мій світ, я померла за тебе, віддаючи тобі власну енергію. Проте я рада бути тут. Тут моє місце. Ти — моя нездійсненна мрія, я зараз з тобою перебуваю в самому прекрасному місці на землі. Я щаслива. Нарешті я щаслива! — обернулася на місці, красива біла сукня обтягнула стрункий стан. — Все, нарешті все буде так, як я хочу. І не потрібно боротися, вбивати нежить. Тепер я можу відпочити від своєї місії.

Рудоволоса спокусниця підбігла до коханого, взяла його за руки і закружляла посеред квітучих дерев. Було дивно бачити її такою легкою, немов безтурботний метелик. Чоловік ніжно обійняв її, притягнув до себе. Світ навколо завмер в танку опадаючих рожевих пелюсток, які заплуталися в її густому рудому волоссі.

— Сьорі, подивися мені в очі. Зосередься. Я не хочу тебе втратити. Ти вперто хочеш залишитися в світі своїх мрій. Не потрібно. Повір мені, я справжній, і тебе звідси витягну, – промовив Доранн і ніжно погладив її по щоці, по якій скотилася непрохана сльоза, – Довірся. Ти не помреш, якщо підеш за мною. А сад із сакурами я тобі обіцяю. Тільки справжній, не відтворений у твоїй пам’яті.

— А якщо ти обман вмираючого мозку? І коли піду за тобою, настане темрява? Назавжди. Я заплуталася і втомилася. Втомилася боротися і постійно дивитися смерті в очі, – благально подивилася на нього, – Зараз я знайшла свій рай. Мені, нарешті, добре і світло. Я щаслива!

— Я тебе коли-небудь обманював? – запитав Доранн, – Довірся мені. У нас ще все буде: і острів із сакурами, і поцілунки, і справжнє побачення. Я буду поруч і там, в реальному світі, коли ти відкриєш очі. Я буду там і буду тримати тебе за руку. Як зараз. Посміхнися мені і довірся, час повертатися, – чоловік зазирнув у її прекрасні смарагдові очі.

Дівчина зрозуміла, що він не обманює, і посміхнулася у відповідь. Доранн тим часом продовжував говорити, помічаючи, що вона, нарешті, довірила йому свою долю, – Кохана, давай разом рахувати. На один, два, три. Ти готова? Я тут, тримаю тебе, і не дам зісковзнути в темряву.

— Моя смерть прийшла в твоєму образі. Про краще я і мріяти не могла. Тримай мою руку і моє життя. Раз, два, три, – її душу закружляло у вихорі. Темрява розкрила для неї свої обійми.

Сьорі закашлялася і прокинулася. Над нею схилився Доранн і посміхався.

— Ось бачиш, все добре. Я не обманув тебе?

— Ти справжній? Я врятувала тебе? У мене вийшло, – вона судорожно закашлялася.

Потім спробувала встати, але Доранн жестом зупинив її.

— Відлежуйся. Ще встигнеш розкидати від мене всіх монстрів. У мене з'явилася захисниця. Ех, завжди мріяв про таку гарну охоронницю, – у його словах була така ніжність і турбота, що в неї перехопило подих.

Дівчина відчула, що сила наповнює її тіло, як тоді, коли ще навчалася в Академії.

— Дивно. Доранн, я відчуваю магію. Звідки?

— Подивися, ти знаходишся біля джерела сили. Зараз ти швидко відновишся. А якщо я ще ось так зроблю, – він набрав повну жменю води і обмив її обличчя.

— Дякую, так набагато краще, – але у неї в душі роїлося занадто багато невисловлених питань.

— Доранн, тепер розкажи мені, як ти сюди потрапив і чому був в образі перевертня? – дівчина відчула себе настільки добре, що хотіла почути правду, якою б гіркою та не виявилася.

— Сьорі, повір, хочу тобі все розповісти, але не можу. Не зараз. Давай, найголовніше. Пам'ять винесла тебе на випускний, тоді все і почалось. Давно існує таємна організація, що бореться проти Чорнокнижника. Кажу лише тобі, бо впевнений у твоїй вірності. Я шпигун в тилу ворога. Мене направили в саме лігво чаклуна, в саме серце його в'язниці, щоб я все розвідав і передавав дані в штаб. Насправді – я не перевертень, просто час від часу п'ю настоянку, яка перетворює мене в чудовисько. Для всіх я втікач-селянин, який втік на Згубні Землі, щоб не нашкодити рідним. Така моя легенда.

Дівчина від подиву вчепилася в край його сорочки.

— Тому ти блукав біля моєї хатинки? Відлякував нежить? А я кидала в тебе всяку гидоту, щоб зробити боляче перевертню. Проте відчувала, щось не так. Адже перевертні трохи по-іншому поводяться.

— Вибач, що побіг за твоїми новими друзями. Я боявся, що тебе образять. Моя маленька войовниця. Тепер бачу, що вони хороші хлопці. І я тепер можу бути спокійний за тебе, коли бігаю на розвідку в іншу частину Згубних Земель. Саме тут кояться дуже дивні речі, – задумався чоловік.

— Я помітила, що звідси витікає магія, ніби провалюється крізь землю. Одного разу я знайшла джерело і підживилась ним. Але сил надовго не вистачило, а коли повернулася до нього знову, на його місці залишилася тільки чорна неглибока ямка. А коли побачила тебе напівмертвого, вирішила віддати клітинну недоторканну енергію, аби ти жив.

— Ти багато чого не знаєш, мила. Після закінчення Академії я продовжував вчитися у кращих майстрів, адже в розвідники не беруть аби кого. Я оволодів майстерністю самовідновлюватися, і можу так сильно зафіксувати, заблокувати свою енергію, що ніяке підземне чудовисько її у мене не витягне. Але це все практика, і доступна лише магістрам магії. Мені не потрібна була твоя жертва, мій організм сам направив би сили куди потрібно. Тільки цей процес дуже повільний і поступовий, щоб не порвалися клітинні зв'язки. Та ще перетворення з перевертня в людину проходить дуже складно – потрібно не поспішати, а крапля за краплею перетворюватися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше