Глава 45

Сьорі швидко пробігла очима по тексту, миттєво запам'ятовуючи і аналізуючи заклинання.

— Отакої, хлопці! Буде важко. Я впораюся, проте вас нявки спробують зачарувати. Як тільки почнемо ритуал, мертві тіла перетворяться на прекрасних дівчат, щоб ви не могли їх знищити або заспокоїти. Надія тільки на мене. Однак мені все ж потрібні помічники. Доведеться позбавити вас зору і слуху, інакше замість допомоги ви занапастите і себе, і мене. Або вибирайте, хто закриє очі, а хто вуха? Мені потрібна фізична підтримка.

Друзі переглянулися, вперше вони зіткнулися з такою нежиттю.

— Все у нас вийде, – запевнила їх дівчина, – Потрібно всього лише, щоб хтось із вас, або обидва, перетворилися на приманку. Заманюємо нявок на галявину, обгороджену спеціальними чарами, і справу зроблено.

Очі Сьорі загорілися від передчуття пригоди. Вона вхопила Тимура за руку і потягла за собою на вулицю.

— Отже, он там, у ліску ви їх зустріли? Так? Там нявки почали водити хоровод? Значить, це їхня галявина. Там і спати їх укладемо на віки вічні, сподіваюся.

— Щось мені не подобається, коли ти така збуджена, – вставив свої п'ять копійок Коре. Він не міг мовчати, коли бачив, що затівається щось недобре і де він братиме безпосередню участь, – Я не готовий бути наживкою, я ще занадто молодий.

— Припини. Чим швидше ми з цим покінчимо, тим спокійніше вночі спати будемо. Ти зрозумій, нявки вже стали сильнішими, якщо позбавили вас руху, отже вони почали набирати силу. Це як дитину поманити цукеркою. Кожен день вони будуть підходити все ближче і ближче до нашого будиночку, відходячи від галявини все далі. Потім напустять на бідненького Коре ману – і ти опинишся в їхній владі, як сповите безпорадне немовля. До речі, тобою вони будуть харчуватися довго, адже ти не зовсім людина, майже бог, та ще й такий талановитий. Так що, хлопці, рішення я прийняла за вас, поки вам ще не стало шкода бідних прекрасних дівчат. Спасибі, Тимур, за ідею.

Хлопець посміхнувся, наскільки це було можливо в їхній ситуації. Тимуру подобалося бачити рудоволосу бестію в роботі. Справжній бойовий маг, хоч і без диплома – розумна, рішуча, безстрашна. Сумніви геть, за такою у вогонь і в воду.

— Трави потрібні у мене є, і заклинання просте. Просто реалізувати важкувато, щоб ви мені не завадили і не побігли нявкам назустріч, – роздумувала дівчина вголос.

— Е ні, я не хочу так швидко починати ритуал, мені налаштуватися потрібно. Промову там підготувати, — почав Коре.

— Короваєм зібрався зустрічати свою погибель? – огризнулася дівчина, швидко збігала в хатинку і тягла вже мішечки із запашною травою, – Вкладемо красунь спати, і будеш потім казки розповідати, внесеш приборкання нявок у свій послужний список. Зараз не час довго міркувати. Ще трохи, і я вам допомогти вже нічим не зможу. Вночі з'являться і потягнуть за собою — тоді кінець усім справам. Отак. Хоча, мені дуже хочеться накласти на тебе ще одне заклинання мовчання, а то намагаєшся збити мене з пантелику.

— Сьорі, говори, що потрібно робити? – Тимур вирішив допомогти справою, а не словами.

— Дивись, я розсипаю по периметру галявини сонний порошок для нежиті, вірніше спеціальний збір для нявок. Давай я тут, а ти там. Починай, – закомандувала дівчина, і кинула Тимуру дуже легенький мішечок з зібраними травами, – Не турбуйтеся, хлопці, ви від цього збору не заснете, на вас не подіє. Потім чекаємо наближення нявок, вони повинні підійти до вас досить близько, і почати свій страшний хоровод. Так от. Коли вони ввійдуть в шаленство і наблизяться до вас якнайближче, я вискакую з-за найближчого кущика і вимовляю заклинання, яке активізує сонний порошок. Випаровування піднімаються вгору, і наші милі дівчатка підуть спати під землю в свої ліжечка. Ну або що там у них замість ліжок? Цього навіть я не знаю.

Друзі разом взялися за справу, хоча Коре крутився поруч і швидше заважав, ніж допомагав.

— Щось я нервую. Ніколи не був приманкою. А раптом не вийде? – тараторив божок, – Ніхто по мені і сльозинки не проллє. А якщо ти не встигнеш вискочити і вимовити заклинання, а раптом заснеш ненароком? Що тоді? Прощай загублена моя молодість!

— Припини, все буде добре. Не скавули, ти ж герой, – усміхнулася Сьорі, не втрачаючи зосередженості, – Каву мені з цикорію звариш по спеціальному рецепту, щоб я не заснула, – дівчина підморгнула хлопцям. У Коре округлилися очі від жаху, – Хуух, зробили. Тепер стаєте в центрі. Я вимовлю коротке заклинання, яке позбавить Коре зору, а тебе Тимур – слуху. Будете підтримувати один одного, інакше не можна. Ви – приманка. Будете один одному не давати бігти за мертвими дівчатами. Скажімо, в пориві пристрасті і ніжності.

— Ей, чому так? – вперся божок, – Я бачити хочу, звідки наближається небезпека, а не здригатися від кожного шереху.

— Ага, і перший кинешся на красиві личка. Ну вже ні. Тимур кохає Еленіель і інші дівчата його жодним чином не зацікавлять. Коре, доки ти мене відволікати будеш? От не даси мені спокійно до вечора поспати на м'якій траві, – Сьорі відверто знущалася, бачачи, як божок боїться залишитися наодинці з нявками.

— А тепер на один, два, три... — несподівано сказала дівчина. Вона витягла з-за пояса дві пляшечки, ось відкрила кришечку однієї і легким рухом дістала дрібку жовтого порошку, розвернулася на підборах, прошепотіла коротке магічне заклинання і кинула на Тимура. Вмить голова у нього стала важкою, немов туман огорнув хлопця. Жовті іскри закрутилися перед очима, і він занурився в повну тишу.

— Вийшло, – подумав, але невидима вата гасила думки, він сам себе погано розумів. Немов уві сні побачив, що магічка відкриває іншу скляночку, і сипле щіпку іншого порошку, на цей раз отруйно-зеленого кольору на Коре. Блимнула і зникла думка: «погано нам би довелося, якби Сьорі опинилася на боці зла. Нехай і існує таємниче пророкування щодо мене, але без її допомоги ми б точно загинули».

Тимур обернувся на друга. От ще якісь секунди – і божок вхопився за очі, він щось кричав, але Тимур не зрозумів ні слова. Він намагався зосередитися, в голові забилася легкої пташкою чергова думка: