Глава 6

- Так спокійно! - прошепотів Рік і почав робити мені штучне дихання чередуючи його з зі способом "З рота в рот". - Давай же!

Перевірив ще раз , дівчина не дише. 

-Залишається єдиний вихід! - Однією рукою хлопець доторкнув до грудей, там де серце, а далі просто поцілував. Кров з снігу почала повертатися назад, а далі я наче глибоко вдихнула і відкрила очі.

А Ріку схоже що так сподобалося мене цілувати, що він не зупинився, а лише продовжив.

Нє, ну нормально, подумаєте ви? Тому я просто відповіла на поцілунок. І обняла його. Рік поглибив поцілунок. Аж доки юнак зрозумів, що я жива, і перестав цілувати.

-Оригінальний спосіб спасати дівчат! - промовила я.

-Головне, що ти жива! - зітхнув він. - Пішли звідси, а то охоронець проснеться.

Рік допоміг мені піднятися, обійняв мене і ми пішли назад у школу. При цьому обійняв не по-дружньому, а наче ми закохані.

-Слухай, познайомиш мене з скелетом Васею. - через кілька хвилин тиші заговорив Рік.

-А! Ну це з радістю! Тільки не лякайся його!

-Чого б це його мені лякатися? - здивувався юнак.

-Василій любить лякати. Це його особливість. Просто попереджаю. Щоб не було курйозних випадків.

-Стосовно цього не переживай! - запевнив мене Чорнявий. 

-В підгузниках прийдеш?

-Та ну тебе! - Той посміхнувся.

Біля школи нас зустрів радісний директор. Хоча я думала, що мене прибивати він почне перший своєю злістю. А ні, принесло.

-Я радий, що ви знайшлися всі живі і здорові. - посміхнувся містер Дрін. - Проте я думаю, що зараз Дріс треба відпочити і прийняти душ.

Я кивнула. Рік перед тим як мене відпустити поцілував. 

-Побачимося! - прошепотів він. Я кивнула.

Чомусь моєю поверненню з Ріком не була задоволена Роні. Але дівчина мовчала, коли я повз неї пройшла. Не не дивно. З нею стосунки в мене не задалися з самого початку перебування в школі для злодіїв. Тож не здивуюся, якщо вона підготує щось несподіване.

Василій мене зустрів, сидячи на кріслі.

-Привіт! Є новина добра і дуже добра, з якої почати? - почав щебетати скелет.

- Давай з доброї! - промовила я, шукаючи все речі для душа.

-Короче, мене зловив містер Дрінхештільхстен. Як виявляється цей чувак крутий перець.

-І в чому полягає його крутість?

-Я йому розповів хто я, і що ти типу мій друг і створювач, і він мене не вигнав і не знищив. - А далі Василій піднявся з крісла і почав стрибати як дівчинка, які вдалося випросити шоколадку у мами. - Містер Дрін дозволив залишитися тут, і сказав, що я можу жити в тебе в кімнаті. І одне з ліжок то моє. - і почав вищати.

-Круто! - Я відірвалася від сортування речей. Не думала, що містер Дрінхештільхстен буде такий добрим і розуміючим. - Добре, я тоді в душ!

-Да, давай, іди-іди! А я поки облаштую свою частину кімнати. - і Скелет сів назад в крісло, щось клацаючи на планшеті. 

Я забрала всі необхідні речі і пішла. Не знаю хто буде третім жителям в нашій кімнаті, але знаючи Васю навряд чи довго він у нас протримається. 

Василь - Це майстер несподіванок і лякань. А ще у нього прекрасне почуття гумору. Смачно готує. Короче чувак крутий, з його слів. Ну і про красунчика як же не забути. 

Привівши себе в порядок, і закинувши свої речі в пральну машинку, я пішла обідати. Так мало часу пройшло, а так багато сталося. Але те я побачила в залі, це був нонсенс.

Василій сидів в натовпі дівчат і щось розповідав. Побачивши мене підморгнув і далі продовжив свою розповідь. Приїхали значить. Швидко Вася влився в колектив. Колектив дівчат.

Рік сидів за кілька столиків від нього. 

-Привіт! Уже познайомився з Василем? - Я підсіла до юнака.

-Ага! Крутий чувак! Відразу здружилися!

-В реалі? - здивувалася Я.

-Ага, тільки з дівчатами йому цікавіше! - і показав на скелет рукою.

-А нього авітаміноз. Вітамін нестача уваги дівчат.

-Це він сказав?

-Це Вася придумав.

Через столик від нас сиділи Роні, Арі й Кес й злісно на нас дивилися. Що в їх головах творилося я не знала. 

Пізніше до нас підійшов Вася.

-Бачу знайшов друзів? 

-Я б назвав їх фаворитками, хоча для деяких підійдуть і друзі. - і помахав комусь рукою.

Все було добре, аж доки до нас не підійшла Роні зі своїми подругами.

-Дріс, можна з тобою поговорити?

- Не можна, я обідаю.

-Будь ласка, це займе кілька хвилин.

Ох, відчуваю це закінчиться чимось поганим. Тому на всякий випадок попереджаю.

-Якщо через пару хвилин не прийду, то починаєте шукати мій труп. - І пішла.

Пройшла одна хвилина, дві, три, п'ять. Вася вже почав хвилюватися.

-Не подобається мені це все.

-Чого це?

-Плані так недобре дивилася на Дріс. Та і подружки її теж не золото.

- Ну це да!

-Просто вже пройшло вже більше ніж пару хвилин. Я пішов шукати Дріс.

-Я за тобою!

Вийшовши з їдальні хлопці зупинилися.

-І де вона може бути? - запитав Рік.

-Я щось чув про помсту, воду і озеро. - задумався Вася.

- Так чого ж ти відразу не сказав, побігли.

Тим часом, Роні з дівчатами мене силомиць вивела до озера, не забувши при цьому використати свою силу. А щоб я точно не відповіла на мене вдягли антимагічний браслет.

І ось я стою на льоду, де озеро. Дівчата сміються.

-Не самій лізти до мого хлопця! - раптом промовила Роні. 

-І хто ж твій хлопець? Їх же тут більше тисячі в школі! - промовила я, ледве не цокотячи зубами. Холодно, блін.

-Рік- це мій хлопець! - сердита добавила дівчина.

-Не лізь до нього і все! - сказала Кес.

- Якщо це твій хлопець, не давай йому причини бути з іншою. Ти щось упустила. Просто не тримай його мотузками біля себе. 

-Мовчи! - закричала дівчина я щосили вдарила мене по обличчю. Супер, а то я думала, що щоку не відчуваю. А ні відчуваю.

- Ти будеш наказана! - добавила Арі.

Роні виставила руку вперед, в цю ж мить лід розстанув і я впала у льодяну річку.

І почула крик: