Глава 8

Мені подобається читати книжки. Тихий шурхіт листів, гострі краї сторінок, надруковані слова, тверда обкладинка переносять мене в інший світ. Одним словом, магія. Тому зачитавшись допізна, книжка нерідко заміняла мені подушку.

Я зайшла в бібліотеку. Обережно переступаючи, проходила далі. Не рідко я ставала на обвуглені сторінки книжок. Проте беручи ці скарби на руки, ті розсипалися в моїх долонях на попіл. 

На щастя, частина книжок вижила. І серед тієї купи мені вдалося знайти те, що мені треба. Пригорнувши до тіла, я забрала кілька книжок з собою.

В кімнаті нікого не було. Василій напевно десь неподалік від Ріка. Мені ж краще. Обережно поклала на ліжко всі носії інформації. Ну що ж, подивимося?

Перегортаючи сторінки, я і тут і там натикалася на інформацію, про те, що більша частина людей не виживали, якщо з них силою витягували серце. Але ж хтось і вижив. Та чому про це розповідалося мало. Були створені спеціальні ліки, який маг повинен був пити все життя. Тобто він жив, але без серця. І ці препарати замінювали його.

Я хоч і Ріка знала мало, проте з його спогадів, зрозуміла, що у нього з батьком були дуже напружені стосунки. І була велика ймовірність, що цю підлість з вириванням серця зробив саме його тато. Але яка на це повинна бути причина? Треба було розпитати про це Ріка. Тому заховавши під матрас книги, я зібралася і пішла до хлопця.

Вася мене чекав недалеко від медпункту. Досить дивно було бачити Скелета у звичному для людей одязі. Футболка, куртка, штани, кросівки з шкарпетками і кепкою. Дивно, але йому йшло!

- Він тебе чекає! - протягнув Василь і впихнув мене всередину за одну із ширм, де лежали постраждалі.

-Привіт! - посміхнувся Рік, коли я якимось чином вже стояла біля його ліжка.

- Ти як? - Я підійшла, щоб сісти за стілець.

-Хотів сказати спасибі, що врятувала!

-Зато тепер ми квити! - промовила, посміхаючись.

-Взагалі то, 2:1. В тебе ще є одна спроба, щоб зробити нас квитами. - добавив юнак.

-Слухай, як мене досить уже цих спасань, як мінімум хоча б на сьогодні. - підняла руки. 

-Сьогодні день був насичений! - Рік почесав голову.

- Не те слово! Вражень на цілий тиждень вперед вистачило!

Рік засміявся. А чого смішного? Нє, ну звичайно ситуації, в які я попадала, були гірші...

-Слухай... - почала. - Коли я тебе рятувала, то я на мить перенеслася в твої спогади. - Рік відразу посерйознішав. - Твоє серце? Це батько його вирвав?

Юнак мовчав кілька хвилин, аж доки не заговорив.

- В мене важкі були стосунки з батьком. Коли я з'явився на світ, всі говорили що я особливий, проте тато так не вважав. Він мене не любив. І коли в 3 роки у мене почали проявлятися магічні здібності, я став наче Гаррі Поттером, якого дядя зневажав. Тільки в образі дяді це був мій батько.

-Але чому він бив твою матір?

-Мама завжди мене захищала, тому часто платила за це кров'ю. А в один момент я зрозумів, що досить цього, і відповів на це.

Так, обличчя переляканого батька Ріка, коли його ж дев'ятирічний син на нього напав, треба було бачити. Як тато врізався в шафу, схоже, що на мить він починав розуміти яким монстром він є насправді.

-Але в один день, коли я прийшов зі школи, то побачив весь будинок в крові. Матір була прикута до ліжка, а батько реготав. 

Да, сцена не із приємних.

-А пізніше вночі він витягнув мене з ліжка і ножем вирвав в мене серце, чимось поливаючи. 

І спогади знову прийшли до мене.

-Прокидайся, покидьку! - батько вирвав сина із обіймів снів і теплого ліжка.

-Що сталося? - через сон, промичав Рік.

-Сталося, що ти став вбивцею! Ти знищив свою маму! Вона в психлікарні!

Хлопець не відразу зрозумів про що говорить тато.

-Що ти зробив з мамою? - перелякано прошепотів той.

- Це ти зробив з мамою, не я! - і батько зареготав.

Рік вирвався з ціпких рук тата і став у захисну позу.

-Що? Будеш чарувати-магіювати? - схрестив руки тато. 

-Звільни матір!

-А не то що? Вб'єш мене? - хмикнув чоловік.

Рік підняв руку, і батько схопився за горло. 

-Відпусти маму! Вона адекватна, в порівняні з тобою!

Що дивно, але навіть в такій ситуації батько посміхався. Точно ненормальний! Але той з карману витягнув цеглину і кинув у сина. Той впав. Магія вже не діяла. Чоловік промасажував горло і присів до хлопця. 

- Ну що, магія тобі допомогла? - промовив чоловік, прокашлюючись. - Я щось не бачу. Але дещо я можу зробити.

Чоловік вийшов з кімнати, а згодом повернувся з бутилкою якось рідини і ножем.

- Ти постійно говорив, що в мене немає серця, тож зараз я подивлюся як ти проживеш без нього! 

 На груди закапала рідина, яка почала пекти. А згодом і почувся звук ножа, який почав різати тіло. 

-Яке чудове серце в тебе! - захоплено відповів чоловік, зжимаючи його. - Думаю, воно тобі не знадобиться. - І батько руками розчавив його. 

Згодом тато почав ли ти рідину на місце вийнятого серця. Шкіра почала потихеньку заростати. Рік жити буде, але виникає питання. Важче жити з серцем чи без нього? Та чи вижити без серця можна?

-Але ліки? Ти п'єш щось? - запитала Я.

-Мені створили спеціальний препарат. Але як довго я так буду ніхто не знає.

Отак і живи з цим.

-А можна подивитися? - Я запитала про шрам.

Рік кивнув і зняв медицинську футболку. Я на мить закрила очі, щоб не зробити яку небуть дурість. Ну наприклад, з усієї сили накинутися на хлопця! 

На грудях був шрам. Наче і повинен був зажити. Але не всі шрами заживають, принаймні душевні. Здається, я стаю філософом.

Я піднесла руку до грудей, а потім зрозумівши, що натворила хотіла вже забрати. Але Рік взяв мою руку і сказав:

- Якщо хочеш доторкнутися, то давай. - і підніс до шраму. 

В такі хвилини ти починаєш розуміти, як важко дітям, в сім'ї яких є такі стосунки. Просто хтось п'є, колеться. І магією тут, на жаль, не допоможеш! Але завжди можна вибирати оточення в якому ти живеш. Завжди є вибір!