Глава 10

-Тепер я розумію, чого Роні зі мною така неприязна! - добавила я, спостерігаючи за дівчатами.

-А вони милі! - підклав руку під підборіддя Вася.

-Тобі всі милі! - уточнив Рік.

- Ти теж! - подивився Скелет на хлопця і підморгнув.

Я присвиснула від здивування.

Почувся гучний пронизливий дзвінок, що я аж закрила вуха. Наче, величезний комах через гучномовець займався сексом з комарихою. Чи може то була оргія? Принаймні мені так здавалося.

-А що це за звук! - намагаючись перекривати шум, вигукнула я.

-Такий звук означає те, що до нас завітала хтось новенький! - пояснив з іншого столу Шон.

- Ти під такий звук теж прийшла! 

-А чому я його не чула, коли прийшла сюди вперше?

Хлопці лише понизали плечима.

Звук ще тривав близько двох хвилин, аж доки не зник. Він хоч і не лунав, але ці стони комарики від сексу з комарем в моїх вухах ще кілька хвилин звучали. 

-Фух!

-Нарешті! 

-Вже не звучить!

Почали долунати голоси студентів.

-Слухайте, тільки я чула стони комарики, яка займалася сексом з комарем під гучномовець? - запитала Я в студентів. - Якщо звичайно то був двопартнертний секс?

Вася і Рік заржали, не дочекавшись відповідь на запитання. Інші лише підхихикували. Шон стримуючи сміх, промовив:

-А я то думаю, як мені описати цей звук можна? Більш точного опису я ще не чув?! - і долучився сміятися з іншими. 

А чого смішного? Комарі як комарі. Вони просто розмножуються. В процесі, скажімо так. В гарячій точці. В кульмінації.

Ріку від ржання було так погано, що той впав із-за столу, тримаючись за живіт. Ось-ось його розірве від сміху! Васі довелося себе збирати по частинах, бо кістки просто не витримувати такого навантаження. Тому коли всі більш-менш заспокоїлися, ми прибрали за собою тарілки і покинули їдальню.

Дивно заходити в залу, в якій перше була як ув'язнена, а тепер як студент в цій школі. За столом хтось сидів. Окремий стіл напроти інших сидінь.

-Даю двадцятку, якщо це дівчина! - прошепотів Вася, сідаючи на місце і дістаючи гроші.

-30, якщо це хлопець! - добавила Кес, простягаючи папірці.

-40! Гарантую, що це дівчина! - впевнено добавив Рік. - Дріс, ти голосуєш?

- Це ви так кожного разу робите, як тільки дзвонить дзвінок і сповіщає про те, що хтось прибув?

- Ну да! Так же цікавіше! - добавила Арі, віддаючи 25 гривень Васі.

-Ок! 50 гривень! - Я посміхнулася і вручила гроші Скелету.

-Щедро! - оцінив Шон, не відстаючи від інших.

Я так зрозуміла в цих угадуваннях багато не дають. Ну і добре! Цікаво що це за персонаж сидить за столом. Таке відчуття, наче вмер, або як мінімум заснув. 

-Тихо! Заспокоїлися! - протягнув містер Дрінхештільхстен, піднімаючи догори руки. - Сьогодні до нас приєднається ще один герой.

Я вирішила оглянути залу і побачила вже знайомого містера Голланда та охоронця Даніеля. Я непомітно посміхнулася, Даня кивнув у відповідь, а детектив у відповідь наче задьоргався. У нього все гаразд? Чи може мене згадав?🙃

А тепер дізнаємося щось цікаве про нашого новичка. Ми всі напорошилися! Вуха повернули в сторону директора і замовкли. Чутно було як комар літає. Схоже, що ОЦИМ він вже позаймався. 😉👉👊 Ну ви зрозуміли!

-Хлопця звати Леон Фітч, тому, будь ласка, привітайте його у новому колективі. 

Ніхто навіть не захлопав у долоні. Думаю, що деякі це зробили в голові.

- Цього юнака мало хто знає, але такі клички як "Поцілуй вбивці" та "Блискавка" думаю вам про щось скажуть.

Хм. Чула я про таку кличку ще в ті самі, коли була в бігах. Наче цей поцілунок це єдине, що ти запам'ятаєш останнє в житті. А потім ти скінчаєшся. Не така оригінальна смерть, але все ж. Цікаво, як його дівчина все це переносить. Та й схоже що немає у нього дівчини. З таким же даром. Всі ж повмирали!

Та й така швидкість, як блискавки. Або іншими словами швидко потр@х@вся і злиняв звідси подалі.

-Обережно! - промовив містер Дрін. - Даніель! 

Студенти відразу посерйознішали і підготувалися до бою. Звичайно зі мною такого не було, але тут може бути що завгодно.

Охоронець підійшов до Леона. Спочатку зняв наручники з ніг, а потім з рук. Хлопець встав. А потім як ошпарений понісся до мене, схопив мене за руку і зник.

-Дріс! - не відразу прийшовши до себе більше прошепотів, ніж заговорив Рік.

-Я не зрозумів, а де Дріс? -, вже голосніше добавив Вася.

-Якщо цей хлопець поцілує Дріс, то ... - Шон навіть не встиг закінчити речення.

Тим часом Леон мене переніс на вулицю.

- Ну що сподобалось? - засміявся той.

- Ти що, ненормальний? Поверни мене назад! - запротестувала я. 

-А якщо так? - посміхнувся Леон.

-Тоді, тоді... 

Хлопець до мене підійшов і вже хотів чи то поцілувати чи ще щось, як я магією скрутила його огірок у вузлик.

-До побачення! Хоча хочеться більше не бачитися! Удачі з вузликом! - і телепортнулася.

Леон так в залишився стояти там. І розпутувати свій інтимний вузлик. 

Проте мене навіть не почали шукати, як я з'явилася знову з залі.

-...то Я йому вузлик в деякому місці зроблю! - закінчив Рік. Вчасно я з'явилася!

-Дріс! А як ти... - почав Шон.

Я підійшла до Ріка і з полегшенням сказала.

- Твоє прохання виконано! 

Рік не відразу зрозумів в чому справа, до Шона і Васі й інших теж довго не доходило. Але коли дійшло...

- Ти що в реальності йому скрутила... - Шон показав що саме він мав на увазі.

-Магія може все! 

-Бідний! - ледве стримуючи сльози від сміху промовила Кес. Роні чомусь мовчала.

-Цікаво а як він це поверне в початкове положення? - запитала Арі.

-Ручками, ручками, своїми ручками! - пояснив Вася. - Отак раз, і все готово! 

Отак за розмовами і сміхом ми і вийшли із зали. Що там далі робив Леон, і як він ВИПУТУВАВСЯ з цього положення ніхто не знав, крім самого нього.