Глава 11

От кому все подобалося, і від цього всього цей герой кайфував, то це був Васька. Майже всі дівчата звернули на нього увагу, тільки той з'явився в цій школі. Але як виявилося Дріс не все знала про цього любителя пригод. 

-Вася! А ти вийдеш за мене заміж? - вже вкотре крутила на собі руде пасмо волосся одна з дівчат, яку звали Еля.

Скелет, який сидів за столом у їдальні, лише хмикнув.

-А що так хочеться? - з цікавістю подивився на студентку Василь.

-Дуже! - Та лише невинно закліпала оченятами.

-Всі чогось хочуть! - Скелет філософськи посміхнувся.

-І чого ти хочеш? - дівчина ніжно доторкнулася рукою до футболки героя.

-Хочу... Я хочу... - задумався Вася. - Хочу доторкнутися до тієї людини, яку покохаю не кістами, а шкірою з своїми кровоносними судинами, капілярами, артеріями і венами. Зі своїми нервами... - хлопець застиг, широко розплющивши очі. - Я хочу мати серце!

-Але ж ти скелет! - почала Дріна, яка сиділа біля Васі. - А скелети, як відомо не мають серця. В них і душі як такої немає. - дівчина ложкою дзвінко перемішувала чай.

-Але ж я живу!

- Ти живеш, бо вбираєш магію твого творителя. Я так розумію це Дріс?

Скелет кивнув.

-Подивися на неї. Вона жива, зі своїми почуттями, емоціями, думками, переживаннями. В тебе немає такого! 

Дівчина показала на Дріс, яка йшла з підносом до столу. За нею йшов Рік, і якщо напружити зір, то можна було побачить десь в проміжках Леона, який з'являвся то тут, то там. 

- Ти ніщо! - продовжувала давити на нього Дріна. 

-Вася, не слухай цю дурепу! - помахала перед очима Еля, щоб вивести Василя з трансу. - Скажи їй, що ти хочеш. Ти ж виконуєш всі її забаганки! Ти хоч раз попросив щось для себе?

Вася відповів.

-Ні! Та й навіщо якщо мене все влаштовує? - пожав той плечима. 

- Іди! Ти ж маєш одне бажання стати людиною. Іди і скажи! Думаю, що Дріс не відмовить!

Василь зітхнув і ще кілька хвилин все обміркувавши, попрямував до столику, де сиділа його творителька.

Тим часом Дріс...

Пройшла ніч з того моменту як в школу для злодіїв прийшов новичок. Леон Фітч тепер до мене мене ліз постійно. І схоже що той вузлик його не зупинив. От не люблю таких людей. І схоже, що якщо не допомогли мої магічні трюки, то в гру увійде Рік. І виконає свою обіцянку вже своїм способом.

Проснувшись зранку, ще довго не хотіла вставати. По-перше, це уроки, по-друге - валятися в ліжку це не моє, а по-третє - я хотіла дізнатися за що ж містер Тівентон вбив моїх батьків. Васі в кімнаті не було, ліжко застелене. Нічого. Напевно, з дівчатами розважається. 

Швидко привівши себе в порядок і зібравшись, наостанок глянула на себе в дзеркало. Звичайно, було непогано форму погладити. Хоча і так зійде. Але як тільки я відкрила двері, то узріла морду, яку краще б не бачила. Леон навіть не привітавшись, зайшов у кімнату і нагло розлігся на ліжку, яке я нещодавно застелила.

- Ти що тут робиш? Ану вимітайся звідси, поки я тебе сама не виперла під ж@пу! - уперла руки сердито в боки.

-А в тебе симпатично! - Леон і не думав йти. - Давай лягай зі мною! - і почав знімати футболку. 

Він що не розуміє по-людському?

-Я кажу Киш геть!

-Чого ти така зла сьогодні? В тебе що ПМС? - руки дібралися до штанів. Не моїх Слава Богу!

Чого? Ич, який розумний! Ну сам напросився!

В руках забриніла магія. Ну раз так хоче сексу, ОК, я йому влаштую! Потоки повільно почали тягнутися до хлопця, аж доки не вхопили його за труси. Леон спочатку не зрозумів, що відбувається. Але коли він намагався втекти, йому це не вдалося. Звичайно стримувати такого бігуна було важко, але він напросився сам.

Тому з кімнати спочатку вилетіли натянуті труси з хлопцем, потім його одяг, а пізніше вже вийшла я. По дорозі до їдальні до нас приєднався Рік.

-Бачу ти зловила цього новичка!

-Да.Уявляєш? Вперся до мене в кімнату, розлігся на ліжко, перед тим роздягнувшись, і...

-Я йому голову відкручу! - пригрозив пальцем Рік.

-До саме цього діло не дійшло. Бо я його скрутила. А результат ти бачиш сам! - і ми глянули на Леона.

Біля сходинок, вже спускаючись до їдальні, ми зустріли Арі та Кес. Дівчата без Роні виглядали якось принишкло і тихо. Вони привіталися з нами і потопали разом з нами слідом.

-А де Роні? Втекла чи що? - повернулася я до них.

-Сказала, що її не буде по сімейних справах. - відповіла Кес.

-А чому новичку натягнули до вух труси? - раптово запитала Арі.

-Своїми причандалами хотів погратися! - промовив Рік.

-Да. Ввірвався до мене в кімнату, роздягнувся, ліг на ліжко, але... - фиркнула я. - Не доля!

- Думаю треба відпустити! А то ще функцію своїх причандал втратить. - засміялася Кес. 

- Може. - зжалілася я над хлопцем і відпустила того. 

Леон поклонився вдячно, натягуючи і поправляючи на собі одяг, і пішов за нами.

Вася як я і говорила, сидів з дівчатами. Тому взявши все необхідне, а саме йогурт з мюслями, бутерброди і апельсиновий сік, пішла за стіл. 

І тільки з'їла одну ложку йогурта, як почула голос Васі.

-Дріс, можна наодинці поговорити?

Я кивнула, і піднявшись з лавки, вийшла слід за Скелетом.

-Все добре? - запитала Я, як тільки ми покинули їдальню.

-Я хочу стати Людиною? - промовив Василь.

- Так ти і є Людина! - Цікава пропозиція нічого не скажеш! Ну да, а точніше труп. 

-Я скелет. Без судин, без мозку і без серця. Хочу відчувати ті емоції і почуття, думати і мріяти як кожен, хто навчається в цій школі, як Ти чи Рік, як Еля чи Дріна, як навіть ота трійця... (Вася мав на увазі Роні, Кес і Арі)

Бажання бувають різні. Можуть бути цікаві, можуть дивні, а можуть бути такі.

- Ти впевнений?

-На сто відсотків! - кивнув той.

- Добре, я постараюся знайти закляття чи ритуал для всього цього. Потім все тобі розкажу, що для цього треба.

-Дякую! - Скелет міцно обняв мене і пішов у їдальню.

-Немає за що! - більш собі, ніж йому відповіла я.