Глава 12

Я сиділа в себе в кімнаті і думала над всім. Рік з Васею кудись умчалися. Дівчат кадрити чи що? Перегортала купу книжок щодо прохання Скелета. Але тут чи то я погано шукала, чи то прохання Васьки було дивним. Ну а правда, а навіщо Василю ставати живою людиною? Може він в когось закохався? 

Проте це не мої проблеми! Хоча чого це проблеми? Це ж круто! Та незважаючи що наче все почало налажуватися в будь якому випадку я не могла тут залишатися. На мене Роні дивилася із вбивчим поглядом. Їй-Богу, якби у неї були такі здібності, я померла б у перший день! На щастя, мені вистачає її вогню, хоча теж він цього не легшає.

Захлопнувши книжки переді мною, тяжко зітхнула. Не знаю чи збирається тікати Рік чи ні, але я втечу! Тому поклавши літературу під диван і швиденько провівши себе в порядок, вискочила з кімнати. 

Перемовилася кількома словами з Елею. Нічого нового про Васю не дізналася. Ну нічого, ще все попереду! 

Вийшовши з гуртожитку, я попрямувала в школу. І гуляючи по пустих коридорах, я почула в одному із кабінетів розмову.

-...Ти ж знаєш, що приходити з цим до мене нічого не дасть! - почувся грубий чоловічий голос.

-Я хочу це зробити тихо! - відповіла дівчина.

-Тихо не тихо! Ти розумієш, що нас можуть застукати?

-Я скажу, що прийшла до тебе, бо в мене виникли запитання по предмету!

-Хм! - засміявся чоловік. - А ти розумніша, ніж я очікував!

- Так ми домовилися?

- Добре! Роби по своєму!

І тут я зрозуміла, що треба тікати, бо мені може перепасти. Хтозна хто якою магією володіє! Хоча невелику пастку я можу зробити. В повітрі я створила невелике клеймо і розташувала його на підлозі. Хто перший зайде, той його і отримає! Клеймо важко виявити, бо це рецепт мого власного виготовлення. 

Підготувавши все, я заховалася напроти в одному з кабінетів. Двірі відкрилися, і з них вийшов чоловік. Ну що ж, голубчику, попався! Згодом вийшла і дівчина! Я ж почекавши кілька хвилин, теж закрила за собою двері. 

В школі не було багато учнів. Близько 80 злодіїв. Хтось вкрав, хтось вбив, хтось підпалив! В нас не було як таких класів. Але умовно ми поділятися на 3 класи. Зазвичай на заняття ходило до 20 людей. Тому дуже важко було сказати з ким і в якій групі ти опинишся. 

Стосовно уроків, то більша частина була схожа на звичайні. Але я б це назвала "Пекло серед Пекла!" Ну ось навіщо нам ця медитація? Типу щоб заспокоїтися. Я ж після неї виходила зла, як чорт, готова всіх і все спалити!

Да і не уроки були це, а пари, які тривали годину. Зазвичай три зранку з величезними перервами, і одна або дві ввечері. Містер Дрін величезну увагу приділяв спорту. Видно, думав, що ми передумаємо вбивати. Ну-ну! 

Що дивно, але Вася теж ходив на ці уроки, і вони йому подобалося. Із задоволенням читав книжки, писав в зошиті, щось малював! Якщо я і до того не любила школу, то зараз просто ненавиділа! Як це любив Вася без поняття.

Хоча Скелет і сказав, коли я не витримала і запитала.

- Коли ти вчишся з такими прекрасними особами, то ти зробиш все, щоб їм подобатися. - Це Вася говорив про кого: хлопців чи дівчат? Чи він мав на увазі всіх відразу?

До вежі я так і не потрапила, бо по дорозі декого зустріла.

-А ти чого не йдеш? - світячи своїм загорілим пресом, натягував на себе футболку Шон.

-Куди не йду?

-Черліденг, футбол, біг! Спорт у нас зараз! Онде наші перевдягаються. - і показав рукою на роздягальню з якої доносилися крики, сміх і жарти.

А я і забула! Мене Вася своїм проханням приївся до голови. Всі думки про це! 

- Сьогодні ж здається відбір в команду? - запитала Я.

- Ну да! - кивнув той, а потім додав. - Окей, я тоді пішов, а ти тоді вдягайся. - похлопав мені по плечу і пішов.

Я б сказала це навіть не похлопав, а стукнув від серця, бо плече боліло від цього ще кілька хвилин. Тяжка рука у Шона! Тому прямуючи до роздягальні я розглядала підлогу, чи не побачу слідів! Проте нічого такого не було видно! 

В роздягальні довелося потіснитися і хлопцям і дівчатам. Чомусь містер Дрінхештільхстен не подумав про окрему роздягальню для дівчат! Знайшовши свої речі в шафі, я почала вдягатися. 

Але так уж в чоловічого роду заведено вилуплятися, коли жінки перевдягаються. А також гигикати, тикати і любуватися! Ну ми теж не із тіста зроблені! Один рух рукою, і в хлопці спали шорти з трусами! Ой! Дівчата відразу почали непомітно посміхатися. Ну ладно ще Вася! Він же скелет! Але ж інші!

Хоча не треба забувати, що і дівчата теж дивляться на мускули, прес на животі та їхні причандали, коли чоловіки голі. Ми всі в цьому плані грішні!😅

Але все це весеління зупинила Роні, яка стояла біля роздягальні.

-Прошу всіх осіб, на яких зараз висять шорти, їх натягнути і вийти з роздягальні!  - промовила Роні, прикривши обличчя рукою. Ох ти, яка цаца до нас завітала! 

Але деякі хлопці принципово не захотіли виходити. Я, яка в той момент робила хвостик на волоссі, виглянула із-за шафка. 

-Повторювати двічі не буду! Ану вийшли із роздягальні! - Ти вже це зробила!

Кес та Арі під час цієї вистави мовчки пройшли повз Роні, і розташувалися по сусідству від мене. 

-Ще хоча б один такий її вибрик, і я їй-богу не буду більш її подругою! - добавила Арі.

-Підтримую! - кивнула Кес.

-А що сталося? - Я повернулася до Арі.

-Мене її постійні капризи скоро в могилу зведуть. А я ще жити хочу. Ну і вирішила, чим менше з нею буду водитися, тим більше в мене є шанс більше прожити. - пояснила дівчина.

-А мені надоїло, що вона користується моїми речами. Надоїло! Тому все, я з цим закінчую! - Кес гучно хлопнула дверцятами.

-А чому ви почали дружити? - цікавість скоро сама мені покаже дорогу на кладовище і ще за ручку відведе.

-О, то довга історія! Потім розкажемо! - зітхнула Кес.- Пішли! 

І дівчата як подруги, обліпивши мене з двох сторін, попрямували з роздягальні в коридор.

Роні, яка це побачила, промовила.

-Ви мене покидаєте? Ми більше не подруги?