Глава 16

- Так тепер ви що з Ріком зустрічаєтесь? - промовила Еля, випиваючи сік. 

 Ми всі сиділи в моїй кімнаті, у нас був дівич-вечір. Кес та Арі, а також Еля, прихопивши з кухні смачненького, зараз зручно розташувалися в кімнаті. Еля, схрестивши ноги, сиділа на підлозі, Кес чи то всілася, чи то вляглася на пуфіку, Арі по-турецьки сиділа на подушці, яку з собою принесла, а я звисіла голову з ліжка і поклала ноги на стіну.

-По-чесному, не знаю! - пожала плечима. - Не настроєна зараз на стосунки. Та і поцілунок той...

-...Показав, що Рік тебе цінує і хоче щось більше, ніж просто дружба. - закінчила за мене Арі.

-А що таке сталося, що тобі зараз не до стосунків? - зацікавилася Кес.

Я опустила ноги з стінки і по-звичному всілася на ліжко.

-Давайте не будемо зараз говорити про це! - промовила я, взявши із стільця апельсиновий сік.

- Значить точно щось сталося! - прошепотіла Арі.

-Ага! - підтвердила Кес.

- До речі, а що в тебе там з Шоном? - повернулася я до Елі. 

 -Тут все складно! - затягнула подруга. - Я б навіть сказала заплутано.

- Ну по тому як ти махала на тренуванні ліфчиком, то Шон точно клюнув.

- Ще б трусами почала розмахувати! - добавила я.

-Я роздумувала над цим! - Що в реалі стягне з себе труси? - Але вирішила це приберегти на потім.

Біля дверей почулося якесь шурхання.

- Це що миша? - озирнулася Кес.

-Ага майже двохметрова. І їх там кілька штук! - не реагуючи ніяк відповіла я.

Дівчата як навіжені поскакали з місць і запригнули на ліжка.

- Не люблю мишей! - брикнула Кес.

- А я люблю. Звичайно ці істоти можуть кусатися, але якщо їх трішки залякати!... - Я почала потихеньку зводити долоню в кулак. Магія потихеньку почала вибиватися із тіла. Аж доки не зникла за дверима.

Аж згодом доки не почулося пронизливе.

-Ааааай! 

-Ай-ай!

- Ти що зробила? - здивовано і злякано подивилася на мене Еля.

-Зробила електричний масаж!

Тим часом Я, Вася, Шон, Леон та Ерік стояли біля кімнати Дріс, намагаючись щось почути.

- Ви хоч щось чуєте? - приклав до дверей вухо Ерік.

-Лише те, як ти часто дихаєш! - відповів Вася.

-Вони там що мовчать? Зазвичай такі дівчачі посиденьки в розмовах все одно зводяться до хлопців. - хмикнув Леон.

-А вам не здається, що це занадто? - насторожився Я.

-Слухай, ну не я ж увірвався до голої Дріс в кімнату! - подивився на Ріка Скелет. - Ну я то можу звичайно, але...

-Тихо, здається щось кажуть... - перебиваючи, підняв палець вверх Шон. 

- До речі, а що в тебе там з Шоном? - запитала Дріс.

-Да, до речі, що у вас там? - і ми всі повернулися до Шона.

- Ну щось назріває!

-Дуріан назріває! - провів рукою декілька разів біля носа Вася, ніби розмахуючи веєром. - Ти що капусту останній раз їв?

-Фу! - зажав носа Ерік. 

-Атомна війна назріває! - сказав Леон, ховаючи носа під футболку.

-Я б сказав пукаюча війна від Шона! - добавив я, коли і до мене дійшов запах.

-Я зараз! - промовив Леон, і кудись змився. 

Ми відійшли на кілька кроків від Шона. Запах, на жаль, не зник, але хоча б не був такий сильний.

-Тримай! -Леон протягнув прищіпку мені. Сам де хлопець нацепив її на нас, таким чином закривши доступ до кисню. - Тільки тоді будеш дихати ротом.

-Щоб запах безпосередньо потрапляв у легені? - приймаючи прищіпку, але не відпускаючи носа, промовив Ерік.

-А кислородну маску не зміг принести чи противогаз? - запитав Вася.

-Протипук! - уточнив Леон. - Ні, не знайшов.

-Блін, а жаль! - дивлячись на Шона, сказав я. - Нам би пригодилося!

Дивно, що Шон цього запаху не відчував. Видно звик, такий я висновок зробив для себе. Чесно, я б не витримав!

-Хлопці, ви чого? - здивовано подивився на нас Шон.

Але в цей момент мене щось таке кольнуло. Аж доки одночасно шарахнуло током всіх нас.

-Аааай! - застрибав як божевільний Ерік. 

-Ай-ай! - не відставав від нього Вася.

І так нас било разів три, аж доки не відкрилися двері і на порозі не з'явилася Дріс з перехрещеними руками. За нею стояли Кес, Арі та Еля.

Не це я хотів, щоб вони побачили... і понюхали! Проте запах і до них дійшов. Тільки чомусь дівчата не поводилися як ми. Еля з шафи витягла освіжувач повітря і добряче попирскала в коридорі і кілька разів в кімнаті на випадок.

Дріс покрутила кілька разів пальцем у віска, типу ми дурні (ну я з цим був згоден), і закрила двері, залишивши у коридорі освіжувач на випадок повторного випадку. Аж доки згодом не почувся дикий дівчачий сміх. Боже, у що я вляпався!

-Хлопці, я вас приб'ю! - чесно від душі признався Я.

-Я сам себе приб'ю! - погодився Шон. - Виставився таким посмішищем перед Елею!

-Не ти один такий! - відповів. - Хоча це твоє твоя вина! - Я підняв освіжувач повітря і ще кілька разів попирскав навкруги Шона для максимального ефекту. 

Тепер коридор пахнув райською свіжістю, хоча я б назвав це запах зовсім по-іншому. Ми одночасно з хлопцями зняли прищепки. Яке свіже повітря! Аромату Шона вже чутно не було, але тепер можна було винюхати кокос, магнолію і вишню. Не знаю, що побачила Дріс, але точно чотирьох ідіотів з прищепками на носах, які стояли якнайдалі від Шона і один одного. Будь у мене фотоапарат, я б це зафільмував. Фотографія була б крутою!

-Гаразд, пішли! - промовив Шон. - Нам ще на завтра треба квіти із запискою готувати для Дріс.

Ааа! Знову це! Але ми ще не закінчили з інтрижкою Шона.

- Так розкажи, що в тебе там з Елею? - запитав Я, коли ми рушили по коридору.

- Ну у нас трішки інша стадія, ніж у тебе з Дріс! Ми переганяємо!

-І яка це? - хмикнув Вася.

-Стадія називається: "Не лізь я сам розберуся!"

-Знову накосячив! - посміхнувся Леон.

- Ну трішечки, саму крапельку!

Але Я з хлопцями погляду не зводили.

-Я назвав її Стеллою!

- Це ж твоя минула здається? Моторошна стерва! І страшна, аж жуть! Вона мені в жахіттях хіба що сниться! - сівся за столик в їдальні Ерік.