Глава 17

Через тиждень.

-І наче все робили по плану! - зжмакав листок Вася і закинув у переповнений смітник. Проте листок хоч і попав в точку, але все одно впав на підлогу до своїх таких же пожмаканих братів.

-Ну ось що їй в мене не подобається? - Я по-чесному не міг зрозуміти, що я роблю не так.

Кожного ранку Леон біля дверей Дріс залишає квіти чи подарунок чи ще щось подібне і обов'язково із запискою. Коли дівчина відкриває двері, вона все це бачить і забирає із собою. От наче все гаразд. Половину плану виконано.

Далі в діло вступає Вася. Він щиро дивується звідки це все. Хто за таємний шанувальник? Що він там написав? Наче все і нормально? Скелету особливо і притворятися не треба. Йому відразу давай Оскар! Але реакції Дріс кожного разу різні. І як це все розуміти.

-Давайте пройдемося спочатку! - запропонував Шон.

- Давай! - згодився я.

-От що вона відчувала і робила в перший день? 

-Дріс відкрила двері і побачила подарунок.

В той момент Дріс, тобто я.

Ранок видався прохолодний. Я лежала як кокон в ліжку, боячись щось висунути, щоб не випустити тепло з-під ковдри. Наче вікно зачиняла, хоча таке відчуття, що ні. Зрозумівши, що більше не засну, встала. Точно, не закрито. Треба буде попросити Васю не залишати вікно на ніч відкритим, а то перетворюся в бурульку. 

Непогано прийняти ранковий душ. Як кажуть, на свіжу голову краще думається. Вася ще спав. Я пішла до дверей, відкрила їх і на порозі мене ждав сюрприз.

-Нежданчик! - вирвалося у мене. Покрутивши головою в різні сторони, нікого не побачила. Коридор пустий. Хм. 

-А що там таке? - почулося з кімнати голос Васі.

-Якийсь подарунок! - відповіла я, забравши це все з собою.

Скелет вже сидів на ліжку і з цікавістю розглядав всі ці скарби.

-Слухай, а це випадково не записка? - тикнув пальцем на листок Вася.

Я витягла записку і прочитала:

"Прокидався з тобою в думках і засипаю з тобою разом"

-Мило, але простенько! - фиркнула я, відкладаючи листок на стіл. - Але за квіточки спасибі! - і пішла складати постіль.

-І що це значить "мило, але простенько"? - ледве не вириваючи на собі волосся промовив я.

- Рік, заспокойся! Будь які слова мають свій сенс! Треба просто його зрозуміти! - похлопав по плечу його Шон.

-І як це зрозуміти? Жіночу логіку взагалі не зрозуміти! - кидав пожамкані листок, наче клоун, Леон.

- Ну оце я зрозуміти можу! - хмикнув Ерік.

-Да ну!

-Дріс натякає, що треба щось більш креативне і ефективне.

-Наприклад, що? - кивнув я в смітник з підлоги пожамканий листок.

-Всі дівчата люблять іграшки. Подаруй м'якого ведмедика.

- Не впевнений, шо Дріс на нього клюне. Вона мені недавно говорила про дракона. Як іграшка може підійти. - подав ідею Вася.

- Значить дракона. А що писати тоді?

-Є в мене одна ідея! - промовив я.

На наступний день.

- Ну наче все іде гладко! - розсівся на стільці Шон.

-Да. Дріс сподобалася іграшка, хоча записка викликає все одно питання.

-А що ти там запропонував? І такий же хитрий, написав, а нам не показував! - зауважив Леон.

-Твій вогонь мене спалює,

Очі димом блищать,

Мою шкіру обпалює,

Мої вени тріщать.

-Зате оригінально! - промовив Леон.

-Невеликий натяк на те, що треба Дріс шевелитися! - добавив Ерік.

-Подивимося, що буде далі!

Третій день.

-Цього разу ми вирішили порадувати Дріс солодким. - уточнив Шон. - Є якась реакція?

-Нє, вона позвала своїх подруг і все з ними схомячила. - підпер долонею Вася підборіддя.

 -І все? - Я здивувався.

- Ну да. Щось там поговорили про таємного шанувальника. Але мені здалося, що Дріс його відкрито висміювала і зневажала. - Ерік позітхнув.

На четвертий день.

-Сьогодні вона взагалі записку не читала, а просто порвала. Але подарунок взяла. - гриз ручку Вася.

-Я ж казав, що книги в моді. - кивнув Ерік.

- До речі, вона з Драконом тепер спить. І назвала вона його Гошою. Там обнімається мило з ним!

Я посміхнувся.

- Не розкисай. Тиждень завалимо подарунками, а потім перейдемо до більш активних дій.

П'ятий день.

- Так Ерік зізнавався, що ти їй подарував. Бо ні подарунка, ні записки ніхто з нас не бачив! - ледве тримаючись на стільці, промовив Шон. Схоже, хлопець не знав що робити: радіти, що все вдало пройшло, чи вцепитися в горло другу.

-Тільки не прибивайте мене! - обняв подушку хлопець на випадок якщо щось піде не так, та і просто для самооборони.

-Ну! - затягнув Я.  Мені було дуже цікаво, що то за подарунок такий.

-Я подарував їй комплект червоних стрінгів і ліфчика. - промовив Ерік, починаючи захищатись.

От хто-хто, але від Еріка ніхто такого не очікував.

-Ох ти *ля! - Я схопився долонями за голову. - Я вже боюся слухати, що ти там написав!

-Прошу не кадрити мене зараніше,

Я знаю, що я величезний мудак.

І прошу тебе Дріс поскоріше,

Дізнатися хто я у цих труселях!

-Так відчуття ніби я в серіалі знімаюся! - тяжко зітхнув я.

Дріс точно подумає, що я мудак. І по ситуації з цими прищіпками і з цими повідомленнями.

-Ааа! - заволав Шон і кинувся на Еріка.

-Взагалі це в деякому плані я цю ідею Еріку підкинув. - промовив Василій.

- Вася?

- Ти ж сам говорив про те, що казала місіс Оні. А я лише підштовхнув ситуацію в потрібне русло. Потім ще дякувати будеш!

-Господи! - закотив я очі до стелі. - І за що мені це покарання? Ще тільки вібріатора для повного щастя не вистачало.

Шостий день.

Сьогодні я проснулася. Точніше я не хотіла прокидатися. Після вчорашнього подарунка я вже боялася чогось отримувати. Але треба вставати. Мені вже цікаво хто це такий ізверг! Який до тогож розбирається в подарунка, крім вчорашнього. І в його характері є трішечки романтики. 

Проте на підлозі стояла великий стакан з капучіно з прикріпленою запискою.

-Відстань мене вбиває! - прочитала я на листку. - Ну і хай вбиває. Мені ж легше буде!