Глава 22

Чомусь спала я жахливо. Постійно крутилася з однієї сторони з іншу, намагаючись заснути. Аж доки просто не сіла. Чомусь двері в кімнату були відкриті. Дивно! Наче коли ми лягати спати, то закривати їх. В коридорі почулося шурхотіння. Я взулася в балетки і виглянула в коридор. Ги-ги та га-га! Звідки цей звук? Годинник показував близько чотирьох годин ночі. Чи це вже ранок? 

Вася спав, навіть вже тихо підсопував. Не схоже, що він кудись виходив. Хм. Я закрила двері назовні. В коридорі пусто. Аж доки хтось не затулив мені ніс якоюсь салфеткою. Ми ж це проходили! Знову хтось хоче мене усипити і викрасти! Але схоже, що це був не один, а двоє чи може більше. Уж сильно злагодженна командна робота! 

Я намагалася вирватися, але хтось захопив мене за руки і скрутив їх. Тому я можу точно з впевненістю сказати, що один з викрадачів був хлопець. Руки чоловічі я впізнаю відразу! І цей юнак для кращого ефекту ще зав'язав мені руки мотузкою. Чорт! Здається мої суперники сильніше, ніж я очікувала.

В такий момент я дійсно не на жарт злякалася. І намагалася якось вдарити ногами хоча б по п'ятій точці, якщо вона хоч в когось була присутня. Але чи то мої викрадачі були більш проворніші, чи то я від недосипу була ще слаба. Короче, ловкість втрачаю! 

А час йшов, і не знаю чим вони просочили ту салфетку, але зовсім скоро я відключилася. Мене закинули на плечі і все. Чудненько розпочався ранок! Прямо нічого сказати!

Вночі мене розбудив якийсь звук. Я повернувся на інший вбік і закрив голову подушкою. Я на це не звернув жодної уваги. В цій школі можна очікувати чого і кого завгодно! Проте згодом мене розбудив Вася.

- Давай піднімай свою непідйомну башку!

- А щось сталося? - Я сильніше закутався ковдрою І закрив обличчя подушкою, щоб світло не потрапило в очі.

- Да нічого особливого, Дріс як завжди пішла штурмувати нові ще незвідані кордони, Шон з Елею разом приймають душ, Арі і Кес влаштували примірку, одягом новим закуповуються, типу у них естафета. Долучили до цього Леона і Еріка, як суддів. А ти дрихнеш! Давай, соня-просоня, вставай же!

Я відірвав подушку від обличчя, примружуючись від яскравого світла.

- Схоже, твоє обличчя прийняло форму подушки!

- Ха-ха! - засміявся я. Великим зусиллям волі витягнув одну ногу з-під ковдри.

- Перевіряєш чи вовчок не вкусить за бочок? 

- Може досить знущатися? Ти чого сам нічим не займаєшся? Не знайшов нічого кращого, ніж надокучати мені? - Я підняв очі на Васю.

- Да так! - почав крутити ногою Скелет.

Я зітхнув і сів на ліжко. І потягнувся. 

-А чого в тебе кров на футболці? - зацікавлено подивився на мене Вася.

Я подивився на одяг. Це треба подякувати татові, які вирвав у мене серце. Скажімо так, це результат його діянь. Да і тепер мені треба пити певні ліки, використовувати мазі, підтримувати своє життя магією, проте оцей ефект завжди з'являється, коли я відчуваю якесь сильне почуття. Будь-то ненависть, чи любов.

Да і я рідко спав у футболках, хіба що якщо так втомився, що тупо впав ліжко і заснув, бо було ліньки перевдягтися. А це в основному ставалося доволі часто. Особливо з приходом Дріс.

- Да так! - повторив я ж Скелетові слова.

Треба в душ, тільки ліки треба захопити. Як тільки піднявся з ліжка, в грудях почало несамовито боліти, і я б впав, якби мене не зловив Вася. І хоч в мене серця і немає, але це було так, наче воно існувало. Але від серця залишився лише порох.

- З тобою точно все нормально? Виглядаєш блідно! - захвилювався товариш.

- Нормально! - раптом прохрипів я, і "доповз" до своєї сумки.

- Воно і видно!

Забравши все необхідне, вирушив в душ. Вася за мною йшов, на випадок якщо мені стане погано.

- Далі я сам! - показав рукою на двері.

- Ти впевнений? 

- На сто відсотків! - і зайшов всередину.

Роздягнувшись, і розвісивши всі речі неподалік від мене, я поліз всередину. І налаштувавши необхідну температуру, включив воду. Червона рідина змивалася з мого тіла кудись далі вниз. І хоча вона і залишила слід, то шрам на грудях про цю подію найкраще про це найкраще розповідав. Дай Боже, що мій батько був такий єдиний на всьому Всесвіті!

Я виставив руку перед собою, обпершись об стіну. В грудях ще боліло, але я думаю моя опора мене витримає. Я знаю, що за відчуття мене заставляє страждати. Це любов. До Дріс. І оце казки: "Ти не знаєш що таке кохання, доки не випив чашку болю!". Люди, я нею живу! Біль є вже частиною мене. Цікаво, що Дріс відчувала, дізнавшись, що таємним шанувальником був я? Надіюсь це було здивування, може трішки шоку і, ну не знаю, радість, захоплення, щастя?!

Але чомусь біль не проходила. Зазвичай в період сильного емоціонального всплеску душ на деякий час мені допомагав, принаймні він цю біль притуплював і я міг її терпіти. Але в цьому випадку чомусь відбувається все зовсім протилежне. Та і в цій школі я не так давно знаходжуся. Навряд чи за рік хтось би здогадався що зі мною відбувається. Може лише через те, що я не відчував такі сильні відчуття. Принаймні з Роні такого не було. 

Біль у грудях росла, я доторкнувся рукою до шкіри. 

-Ай! - простогнав я від сильного болю. - Треба ліки прийняти. - І поволі почав лізти до пляшечок і таблетків. Саме лізти, а не йти. В цей момент мені хотілося залізти або визначатися як кіт від болю на стінку. Така біль несамовита була лише одного разу. Після того як батько вирвав у мене серця. Я його тоді просто ненавидів. Проте до ліків я так і не дійшов, бо далі просто впав від несамовитої болі на підлогу.

                             *                *                  *

- Не подобається мені чогось сьогодні Рік! - промовив Вася, заходячи в кімнату до друзів. Кес та Арі вже закінчили змагатися, Леон та Ерік були задоволені від переглянутого, тому просто пили сік, а Шон і Еля сиділи на дивані і говорили про щось.

- А Дріс ти не бачив? - відволікся від Елі Шон.

- Дріс теж.

- Що теж? - не зрозумів Ерік.