Школа для злодіїв

Глава 23

Для медитування я вирішила вибрати усамітнене місце - бібліотеку. Ритуали так і просилися реалізуватися в життя! Тому спочатку я вирішила пошукати про це все в книжках. 
Звичайно я не збираюся жертвувати своїм серцем, щоб спасти когось, просте не хочеться щоб через мій егоїзм хтось вмирав. У випадку з Ріком, серце треба розділити на двоє частин. І як це не бридко звучало, але будь-який ритуал потребує як не кров, то слину, ДНК чи ще щось. В цьому випадку це серце. Про це все я вичитала в книжці, яку найшла в одному із стеллажів. Да і сам процес цього ритуалу не сказати що приємний!
Та ситуація з Васею не була кращою. Тому краще якось зв'язатися з цим старцем-філософом, може мені щось корисне скаже?! Я зручно всілася і закрила очі, а згодом відчула, що відриваюся від підлоги і кудись лечу. Опинилася на лугу. Ну ми це вже проходили! Тому не затримуючись я попрямувала відразу в печеру. 
Старець наче мене чекав. Знову.
- Бачу твоє серце розривають навпіл! - посміхнувся той, простягаючи мені блюдечку з напоєм. - Випий, воно тобі продасть сили!
- Я так розумію, від вас нічого не заховаєш! - Я всілася біля старця, відпиваючи з блюдця.
- Я просто бачу, як ти страждаєш. Міцно себе обнімаєш, бо шукаєш підтримки. - Я зітхнула, просто я в цей час це і робила - поклала навхрест руки на плечі, наче обнімаю когось. 
- Ріку погано! Він знепритомнів і я не знаю що робити!
- А твій другий товариш?
- Вася? А що Вася? Крім того щоб відчувати справжні емоції та мати другу половинку у нього все є.
- Фізична близькість йому не доступна, через це твій друг відчуває себе неповноцінним. - чоловік у блюдце насипав червону пелюстки троянди. - Поглянь!
Пелюстки замість того щоб плавати зверху, почали повільно опускатися вниз.
- У Василя дуже мало можливостей, і для нього це є щось дивним. Ти знаєш його минуле життя, людське? - старець подивився на мене.
- Вася нічого мені про це не розказував. - замислилася я. - А на мої прохання казав, що коли прийде відповідний час, то розповість.
- У Скелета було цікаве і насичене життя. Проте я не думаю, що маю право розказувати тобі чужу історію. Запитай краще у власника сама. А щодо Ріка... - філософ протягнув мені бульбашку з якоюсь дивною рідиною. - Ти можеш на час йому полегшити біль, але знай, що час не довговічний. Він рано чи пізно закінчиться! А ті ліки, які юнак п'є, вважай, що термін придатності закінчився. Вони більш не дійсні!
- А що робити з цим? - Я показала на бульбашку, яку тримала в руках.
- Треба зробити певний розчин. І я думаю, тобі не сподобається його склад.
- Дайте вгадаю, тут треба моя кров! - скептично подивилася я на чоловіка. - І чому для магії завжди треба кров?
- Кров - це те, що з'єднує людину і природу, людину з іншою подібною істотою. Такими були Діси, які безпосередньо пов'язані з людським життям.
- Діси?
- Це жіночі духи, що мали безпосредній зв'язок з людським життям. Зазвичай так називали духів, валькірій, горе та навіть богинь. - пояснив старець. 
Чудненько! Лише духів мені не вистачало для повного щастя!
- Рецепт дуже простий: необхідно змішати одну ложку цієї рідини і твою кров, і це все залити трішки безоаром. Якщо Рік буде вживати це 3 рази на день, йому повинно допомогти. Головне не забувати.
Не сказати, що рідину можна хоч якось назвати рідиною. Я оглянула пляшечку з усіх сторін, перевернула її. Наче це чиїсь соплі. Фу! І це все пити Ріку разом із моєю кров'ю. В такі випадки починаєш людину жаліти. Чомусь на смак мені не дуже хотілося пробувати, хоча я не думаю, що запах буде кращий за вигляд. Їй-Богу, наче хтось висморкався в цю бульбашку кілька разів, а потім це все запакував.
- Бачу запитань більше немає! - старець клацнув пальцями, і печера розсипалася на шматки, а я опинилася в бібліотеці. Пляшечка так і залишилася в моїх руках.
- О, а ми тебе шукаємо! - в кімнату вбіг Вася.
-Так я ж бібліотеці була, я говорила про це! - промовила я, складаючи книжки на полички. 
- Ну не знаю, ми шукали, тебе тут не було! Бо вже ранок!
Знову це фокуси того філософа. 
- А що сталося? 
- Ріку знову погано! - зітхнув Скелет.
Я поспіхом зібралася і вискочила з бібліотеки.
- Ти куди? Медпункт там! - Вася показав рукою зовсім в іншу сторону.
- Я знаю! Не переживай, в мене все під контролем. - Я спішила в лабораторію як могла.
- Знає вона, там Рік страждає, а вона на уроки! - все тихшим і тихшим робився голос Васі.
Лабораторію я ледве не пролетіла, бо так спішила. 
- Блін! - задихаючись, влетіла я всередину. - Так де це у нас безоар? 
Безоар - камінь, який можна зрідка знайти в шлунку кози.Це інгредієнт для деяких зілль, а також сильного антидоту. Знамените зілля, в якому використовується цей інгредієнт - антидот від звичайних отрут. Який мені і треба приготувати. Схоже я перетворююся в Гаррі Поттера. Знайшовши в шафі порвану і майже затерту книжку, я знайшла рецепт. Наче не важко.
Через певний час рецепт був готовий. Я розуміла, що треба спішити, проте будь-який рецепт потребує точності і часу для його приготування, і я пришвидшити цю процедуру ніяк не могла. Лише чекати.
Далі в хід ідуть "соплі", а потім моя кров. Тому проткнувши ножем долонь я почала виміряти ложкою кількість крові. Виглядало це тупо і дуже дивно, але така була вимога. Приклеївши згодом пластир на рану, я розмішала цю дивну жижу.
Понюхала. Краще я б її не нюхала. Думала спробувати. Зробила це. Фу! І виплюнула, як тільки ця рідина, потрапила мені в горло. І це Ріку треба пити! Наповнивши декілька пробірок та шприців цією жижою, Я заскочила до себе і перевдяглася в толстовку і штани. 
Надворі вже був ранок. Сонце із-за хмар намагалося промінчиками дотягнутися до людей, щоб когось зігріти. Але мріяти не було коли, бо я поспішила до Ріка.
- Ти де була? - Еля зіскочила з місця.
- Це довга історія! Як Рік?
- Все ще погано! - відповів Шон. Кричав, наче його ріжуть, і тебе кликав.
Я підійшла до Ріка. Бідний! Шкіра була дуже блідою, тут і без лупи можна було розгледіти капіляри. Під очима були такі синяки, що можна було подумати ніби чорною фарбою під очима пройшлися. Я ніжно доторкнулася до його руки, юнак різко видихнув, але згодом заспокоївся. І просто міцно стиснув мою руку.
Глянувши на своїх друзів, схоже було, що ніхто не закривав очі. Синяки були у всіх! І я була нічим не гірша! 
Аж раптом Рік заокруглив очі і почав задихатися. 
- Рік! - закричав Шон.
- Що робити? - не менше за нього переживала Еля.
Я швидко з рюкзака дістала шприц. Випустила повітря з-під нього.
- Ти що робиш? - злякано запитав Ерік.
- Рятую життя! - спокійно промовила. І знайшовши на руці вену, вколола рідину всередину. Рік миттю перестав себе спасали від душіння, і заспокоївся. А через деякий час відкрив очі.
- Рік! - загукали всі, крім мене. Проте хлопець був ще слабий, щоб щось казати.
- Раз все так чудово, ідіть поспіть, я почергую. - запропонувала я.
- Ти впевнена? - запитав Леон. Я кивнула. Друзі попрощалися і пішли відпочивати. А я зручно сівши на крісло, яке стояло біля ліжка, посміхнулася. Хоч з цим ми розібралися!

 



#4173 в Фентезі
#3039 в Різне
#779 в Гумор

У тексті є: дівчина, школа, гумор

Відредаговано: 11.04.2021

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше