Глава 33

- А ти ще хто такий? - Вінт повернувся в сторону старця.

- Вважай, що я провідник між миром мертвих, духів і живих! - промовив старець. - Мене звати Хелір.

- І що тобі від мене треба? - схрестив руки на грудях Вася.

-Такий же як і батько, самовпевнений до неможливості! - похитав головою старець.

- При чому тут мій батько?

- Да так! - відмахнувся рукою від відповіді філософ. - Бачу, тебе тривожить сьогоднішня розмова з Дріс.

- Думаю, що вона не захоче мене більше знати і бачити! - зітхнув на це Скелет. - Принаймні я на її місці так і зробив би!

-Але ж ти не Дріс, і у вас з нею різні життєві принципи! - промовив філософ. - Зараз у дівчини дуже важкий момент.

- Хтось повинен вмерти?

- Ти розумний до свого віку, видно, що спецназовець! - кивнув Хелір. - Я не можу тобі нічого конкретно сказати, втім як і Дріс, бо я не знаю, яка буде вихідна битва. Лише те, що помруть люди. І дівчині прийдеться вибирати кого рятувати, а кому вмирати.

- Ну думаю, що я вже в списку померлих!  - сів на ліжко Вася. - Дріс навряд чи захоче мене бачити, Рік взагалі мене хоче вбити після підслуханої розмови.

- Дам тобі підказку: не всіх живих можна вбити. Особливо тих, хто вже мертвий і ще не помер.

- Це ви про Ріка з вирваним серцем і мене? 

- Ти мертвий, але тебе возкресили магією, а Рік живий, бо своєю магією та зіллям підтримує свій "безсерцевий" організм. Хоча сам схоже починає втрачати життєдіяльність. - сьорбнув напою з блюдця Хелір. - Дріс вас однаково любить, скільки б ви болю їй не причинили. 

- І що мені тоді робити?

- Дай зрозуміти Дріс, що ти приймаєш її умови, просто не тривож її. І не намагайся знищити себе! - пригрозив пальцем старець, вже розчиняючись у повітрі.

Я сиділа на підвіконні. Сльози лилися проте я на них не звертала ніяковісінької уваги. Я обмірковувала все сказане Васею. Чи вже Вінсентом? А ще декілька днів назад Скелет хотів стати звичайним хлопцем, закохатися, полюбитися в ліжку і т.д. Не сказати, що я була зла на Васю, це було змішане відчуття: збентеження, шок, подив, страх та розгубленість.

Та і коли я возкресила Васю, він не був у формі. Просто її вогнем спалили, втім як і саме тіло. От і розбирайся після цього хто там і де? Я вже хотіла витерти сльози у куртку, як тут....

- Тримай! - мені протягнули салфетку. Я підняла голову і побачила Ріка. 

- Боже, ти ж повинен лежати в ліжку! - міцно обняла юнака.

- Я не довголежун! - Рік розташувався біля мене, поки я приводила себе в порядок. - Я підслухав вашу розмову з Васею.

- І що думаєш?

- А я вже думав, що будеш мене сварити, чого я підслухаю. - схрестив руки в захисті Рік.

- По-чесному мені не було до цього. В будь-якому випадку про це все одно всі дізналися б як не сьогодні, так завтра. Є якісь думки?

- Ну дивно, що Вася про це розказав сьогодні!

- А який сьогодні день? - запитала Я.

- 27 лютого. Скоро вже кінець зими, хоча морози ще не відступили!

Хм!

                                      *                *                *

Шон і Еля прогулювалися на вулиці.

- Цікаво коли зима піде геть? - замріяно промовила Еля.

- Вже думаєш відіслати мене за підсніжниками до дванадцяти місяців? - засміявся Шон.

- Взагалі до місяців ходила дівчина за пролісками! 

- Ну особливо різниці немає! - пожав плечима юнак.

- Тобі немає! - зітхнула Еля, а згодом добавила. - А от візьму і відправлю тебе!

- Мадмуазель, є кращий і перевірений спосіб! - Рік з волосся Елі витягнув шпильку і накрив її хусткою. - Опля! - долоня пуста. - А що тут таке? - і хлопець із-за шиї Елі витягнув ромашку!

- Бешкетник! - сердито посміхнулася на витівку Еля, взявши ромашку. Та і квітка сама була трішки незвичною, крім білих пелюстків, сама серединка була фіолетова. 

- В таких випадках я починаю думати, що ми потрапили в американський серіал! - сплеснула руками Арі, спостерігаючи за Шоном та Елею.

- Тобі що не вистачає кохання? - скуйовдивши волосся, сексуально підійшов Ерік до дівчини.

Вона дивиться на нього, він дивитися на неї. Пристрасть, буря емоції! І обоє кидаються один на одного в обійми.

- Фу, заберіть від мене це облизання! - Кес відвернулася від Арі. Проте через колону в ту сторону, куди повернулася чорнява, стояли вже знайомі нам дівчата, Роні та Дріна, схоже, що в них був романтичний момент. - Да ви знущаєтесь?

Леон зробив губи качечкою і почав підходити ближче до Кес.

- От і ходи так! - Кес змахнула рукою, і Леон на мить застиг.

- Ти що зробила?

- Ой, це де не все! - і за секунду над хлопцем літала омела. - Не Різдво, але все ж! - і задоволено пішла геть. 

- Рік, Ти ж повинен лежати в ліжку! - Леон побачив парочку.

- Але ж не лежу! Не парся! Зі мною все гаразд! - Я похлопав друга по плечу. Не відчував себе так добре!

- У пошуках подруги? - Я надув губи і зробив щось на голові на подобі омели.

- Та йди ти! Кес побачила, що всіх в парах і цілуються...

- А ти до неї почав приставати, і вона тебе віддуплесила магією. І ось результат.

- Принаймні від дівчат відбою не буде! - до нас підійшов Шон.

-Здається і від хлопців теж! - Я показала на кількох хлопців, які закохано дивилися на Еріка.

- Розмагійте мене! - почав благати нас юнак. Довелося пожаліти бідолашного. Ну блін, такий кадр був!

Аж тут вставила свої копійки Еля.

 -А що то за хлопець, з яким спілкується Вася? Ніколи його раніше не бачила. 

Я повернула голову і побачила Вінта, який з кимось спілкувався. А пригледівшись я ледве не впала без свідомості. Це був Юкі. Значить ото нічне викрадення це теж було рук Васі, які й інші мої спроби вбивства.

- Це Юкі?

- Юкі?

- Мій брат... Короче довга історія!

Але я навіть не встигла кліпнути, як до тих двох прийшли Роні та Дріна.

Ну що ж здається я знаю хто буде ця жертва! Або я тут щось не розумію... Хоча чого я повинна щось розуміти, якщо я дружу з кілером, який хоче мене вбити. Так, ситуація приймає складні обороти!