ЩАСТЯ

Перегони Амура й Купідона примусили Зевса задуматися. І не лише над навчальними планами і стратегіями. Як кожен батько в певний час він постав перед вибором – керувати й утримувати поруч далі чи довіритися і відпустити. Як і земним батькам Зевсові це рішення далося непросто…

В Школі янголів настав новий день. Підсумки змагань команд Амура і Купідона давно підбиті – дружня нічия. Зевс проголосив при тому довгу промову про сенс їхньої діяльності й важливість справи, яку щоденно виконують янголи. Та емоції все не вгавали. Команди намагалися пояснити одна одній свою точку зору. А Ліна підкреслено сідала якомога далі від Купідона. Справи земні все менше йшли до рук і голови нашого провідника любові, адже його власне кохання було на межі зникнення.

Зевс вигулькнув зі своїх темно-хмарних роздумів як завжди несподівано. За показною бадьорістю намагався приховати важкі роздуми й сум.

- Любі дітки! Цей день настав – день завершення вашого навчання!

Янголи стрепенулись і припинили суперечки. «Як настав? – прошелестіло понад шкільними хмарами. – Хіба сьогодні?» Перспектива відправитись у вільне плавання, хоча й манила яскравими барвами свободи, але більше лякала туманом невідомості. Як воно буде – без вказівок і підказок всемогутнього Зевса вершити людські долі?

- Але не думайте, що завершення школи дає вам право на лінощі й забудькуватість, - вів далі Зевс свою промову. – Допомога людям – це щоденна клопітка праця, це шлях, сповнений сумнівів, злетів і падінь, помилок і роботи над ними.

Зевс ще довго розводився про сенс і призначення янгелової місії, та було відчутно, що й він хвилюється і високими словами намагається заспокоїти не так учнів, як себе. Чи то тільки Лина це відчула? Вона вже й засумнівалася в  правильності своїх образ на Купідона. Як же тепер бути – вони ж команда? Що як не зможуть примиритися й Зевс не дозволить працювати їм разом.

Із цих думок Ліну висмикнуло покашлювання Зевса. Вона також відчула, що хтось тихенько опустився на хмарку поруч.

- Мир? – на неї з-під золотавих кучерів вихлюпнулось сине море очей Купідона. Він простягав до неї пухкеньку долоньку з відчепиреним мізинчиком. Ліна набрала повітря в груди разом зі словами, що накопичились за час їхньої ворожнечі, але потім різко видихнула і простягла йому свій тоненький напівпрозорий мізинчик.

- Мир! – видихнула вона і зловила на собі сумний погляд Зевса.

- Отже, діти мої! – Зевс випростався ще дужче і вдарив посохом по хмарі. – Вітаю вас із завершенням школи й відпускаю у вільне плавання… за моїм приписом.

Здається – Ліна і Купідон таки щось пропустили, поки мирилися. Промайнула ж лише мить – що такого Зевс встиг сказати? Він наче почув їхні бентежні думки і промовив:

- Сьогодні у вас немає ні уроків, ні завдань – чекайте мого виклику, щоб отримати припис на випробувальний термін у вільному плаванні. І миттю щез, не забувши ефектно супроводити фінал промови електричними розрядами.

- Отакої – вільне плавання за приписом, - почав буркотіти Купідон.

- Купідончику, сподіваюсь, Зевс не зауважив нашої сварки і дасть нам спільний припис, - на серці Ліни було тривожно, але вона гнала думки про розлуку з Купідоном, як вітер жене дощові хмари.

- Звісно, мала! Адже ми – команда! – до Купідона його звичний бадьорий настрій повернувся миттєво, наче нічого й не було. – Тобто, пара! – швидко виправився він, наштрикнувшись на здивовані очі Ліни, й притис її в обіймах до себе.

- Знаєш, ще вчора я і в першому, і в другому ду-же сумнівалась, - Ліна встигла поглянути з докором на коханого перед тим, як покласти голівку на його м’якеньке рідне плече.

- Нащо говорити про минуле, якщо ми стоїмо на порозі райдужного майбутнього! – веселого настрою Купідона, здається, нічим не можна було зіпсувати.

- Купідончику! А який припис ти б хотів отримати?

- Який? Та я про це ще й не думав… Та байдуже який, аби з тобою, - він погладив білі кучерики Ліни, які настовбурчились і ледь тремтіли від хвилювання.

- А мені не зовсім байдуже, - Ліна стрімко підняла голову й відсунулась. – Я би хотіла, щоб ми були такою парою, як тоді, пам’ятаєш, коли завітали до Музи.

- Такими старими?!! – очі Купідона вихлюпнули на Ліну з усією силою незгоди.

- Ну це необов’язково, можна й молодими. Я ж не про зовнішню форму, а про зміст!

- А ви все сперечаєтесь! – Купідон із Ліною навіть незчулися, як янголи навколо розлетілись в різні боки й вони залишились чекати на припис самі. – Бігом до мене! – гримнув Зевс і зник за великою щільною хмарою, що закривала янголам вхід до його володінь.

Купідон з Ліною схопилися за руки і стали перед входом.

- Не разом! – гримнув зверху Зевс. - АнгелЛіна перша.

- Ой, Купідончику! – прошепотіла Ліна, - щось у мене погані передчуття.

- Не хвилюйся, мала! Я з тобою, наразі подумки, - і він випустив її руку зі своєї й послав повітряний цілунок.

* *  *

- Перепрошую, шановний Зевсе! Ми не сперечались, ми обговорювали можливі варіанти… - почала було Ліна, та Зевс не дав їй договорити. Він підійшов до неї, взяв за руку і повів нагору. Там вони сіли на осяяній сонцем хмаринці поруч. Зевс не відпускав її руку, а Ліна тремтіла все дужче.