Слова

Я - твоя

До книги Алайни Салах «Його студентка»

Між камінням житейських буднів,

Крізь подерті до крові ноги

Я шукала місцини людні,

Щоб не збитися із дороги,

Щоби сенс не свого бажання

Не згубити крізь сумнів часу,

Щоби вірити у кохання,

Не збивати штирів каркасу

Того слова, що зветься «щастя».

Та тебе на шляху зустріла.

Я надіялася, що удасться

Присмирити розкриті крила,

Але ти мені дав надію

На усе неможливе досі.

Я тобі більше себе вірю.

На каміння ступаю боса…

Але ти роздираєш рамки –

Ран немає, бо камінь плоский.

Я з тобою хотіла б ранки…

Я з тобою хотіла б осінь…

Страх тікає зі шляху правди.

Ти відкрив на минуле очі.

Оправдання немає зрадам,

Та без тебе я вже не хочу!

Я – твоя, - на цю мить, назавжди.

Бо з тобою живе кохання.

Крізь дзеркала простої правди

Оживають мої сподівання.

Я більше не його

До книги Аліси Ковалевської "Віддай йому себе"

Я заховалась від нього у темному серці туману,
Я забувала його в чорноті пряної ночі,
Я не хотіла клятви в нікуди й обману,
Я не хотіла знову знайти його очі, 

Щоби тонути у погляді й рабстві покори,
Щоби згадати минуле, якого не сталось.
Спогад прямує у небо нічне неозоре,
Де я повірила, що навіки закохалась. 

Та не судилось, хоч скарб я дістала від нього-
Милу чарівність, що бігає поряд як янгол.
Він мене змусив піти, як рабу, до чужого
Але вернулась вся підлість йому бумерангом. 

Інший мене зрозумів через біль і ненависть.
Я не хотіла для нього ставати хоч кимось,
Але в душі народилося щось із забави,
Заради чого від тебе назавжди звільнилась. 

Що він чекає від мене? Нічний незнайомець...
Може, для нього я також - хвилинна забава?
Він - незбагненний, або до знетями безумець,
Та лиш для нього тепер до знемоги ласкава...

Мій вибір

До книги Алайни Салах "Порочная месть"

Так, і зовсім ти не ідеальний.
Та у серця вибір - тільки свій.
Вечір нерозділений прощальний-
Одну мить - лиш мій, і знов чужий.
Стерти б всі ілюзії назавжди,
Але почуття - то не предмет.
І нікуди вже не діти правди:
Моя любов для тебе - інструмент.
Ти так уміло забираєш серце
І кожну думку, кожну вільну мить.
Тепер воно для тебе тільки б'ється,
І через тебе вкотре знов болить.
Даруєш то веселку, то лиш сірість.
Мене ти не обрав. Обрала я.
В тобі - усе прекрасне, а сміливість
Чи ризиковість - риса то моя,
Однак, про вибір свій я не шкодую,
Бо ти один у серці - на життя,
І хай це почуття більш не відчую:
Ти - подих мій, моє серцебиття.
Один серед усіх - для мене - всесвіт.
Люблю не "через", але "всупереч".
Можливо, ти свій шлях уже накреслив,
Та серед нього я стою, доречі.

Твої слова

Куди мене ведуть Твої шляхи?

Так страшно загубитись в сьогоденні!

В польоті застигаючі птахи

Все манять у щоденності буденній!

Кудись іти, чи прагнути висот?

Твої підказки дуже необхідні!

Знайти б в собі ще парочку чеснот,

Бо ті, що є – якісь нестерпно бідні.

Чого шукаю, знати б хоч самій,

А то мета міняється щоднини.

Хоча б на мить у посмішці пустій

Знайти відкритість щирої дитини!

Та й так дарма, усе пусті слова…

Хай буде все лише по Твоїй волі!

Ця гілка непорочна часова

Секунди відміряє мнимій долі.

Усе забудеться, зітреться, наче сон

Й залишаться емоції і вчинки.

Коли душа із серцем в унісон

Нестимуться до крайньої зупинки,

Тоді себе спитаю і Тебе:

Чи варті були дні, прожиті мною,

Того, щоб я так прагла до небес

І хоч на мить зустрітися з тобою?!