Зимове

***

Кутя святкова на столі,

Заправлена бажанням щастя.

Надворі світять ліхтарі…

Хай все складеться, все удасться!

Сім’я зібралась за столом

Святвечір зустрічати разом.

Мороз лиш ходить за селом,

Чекає заповітну фразу…

І душі радісно горять

В передчутті земного дива.

Назавтра будем прославляти

Того, Хто вірив незрадливо

У доброту людських сердець,

У справедливість і смирення.

Пробач за все, Святий Отець! –

Кожен промовить одкровення.

Й залишить ложку на добро

В куті, аби усе велося.

А Дух Різдва вже за столом

Витягує собі колосся

На щедрий рік, на благодать

І роздає тихенько дітям.

Маленькі янголи біжать

Свого Спасителя зустріти.

***

На сповіді душ малювала зима узори,

Сніжинки літали у вальсі непроханих слів.

Лиш слухало небо ту сповідь нашу прозору

Й ввижалося щастям серед буденних снів.

Хотілось покаятись, щоб не страждати більше,

Щоб снігом пухнастим прийти у прийдешній рік.

Та ми – тільки люди, зАвжди до краю грішні,

Все тІкає полум’ям нашого часу лік.

Очистити серце від помислів заздрісних й злісних,

Очистити душу від бруду учинків і слів

Ніколи не дарма і не буває пізно,

Аби лише прощення кожен із нас зустрів…

На сповіді душ чистий сніг загортав сторінку

Прожитого року і пройдених в ньому стежок.

На теплу долоню упала красива сніжинка,

По білому полі ступаємо новий крок.

***

Подих морозний малює нові узори.

Так неймовірно! Душа відчуває казку.

Щастя краплиночка впала дивом прозорим.

Все мальовниче, побудь зі мною, будь ласка!

Серед буденності ми загубили радість,

Тільки природа нам серце своє відкрила,

Адже зима – то не морози й старість –

То незбагненність і сніжинкОві крила.

Небо зимове дихає прямо в груди,

Запахом мрії сипле в долоні щастя.

В кожній душі нехай радість і щирість буде!

Тільки тоді нам здолати всі біди вдасться.

***

Торкає ніч холодним поцілунком:

На небі місяць хмару підпирає,

Складають зорі сяючі малюнки,

Бо сонце вже – по той бік небокраю.

Зима не хоче міряти замети:

Все сипле то дощем, то мокрим снігом.

Старіші люди вірили в прикмети,

А ми ж не знаєм, що з того забІгу.

І сон тривожний снить усім деревам:

Раніш весни не треба прокидатись,

Бо заморозить сніжна королева

Того, хто не навчився міцно спати.

Ліс – не казковий, голим віттям світить

І сірістю розбавлює тривоги,

Між кронами гуляє дикий вітер –

Малює всім невидимі дороги.

Та в переддень народження Христа

У гості завітає справжнє диво,

Бо Той, Хто свого Сина нам послав

Вдихне в серця думки й слова красиві.

І буде свято панувати скрізь:

В Спасителя людського – іменини!

У сторону добра хитнеться вісь

І виросте стебло із насінини.

І неважливо буде, що дощить,

Бо в день такий прикрасять все усмішки.

Народження Ісуса – то є мить,

Коли стають усі добріші трішки.

***

Жінки як квіти. Донька, чи матуся,

А чи бабуся – в кожної свій цвіт.

Ваш вік в троянду ніжну огорнувся

Й серед зими нашіптує «привіт».

Нове число серед життєвих кроків.

Новий період щастя і тепла.

Хай Бог дарує ще багато років,

Щоб доля до Вас щирою була,

Щоб діти Вам приносили лиш радість,

Онуки всі здоровими були,

Хай не торкнеться сивиною старість,

В здоров’ї до ста років дожили!

Хай мир і спокій буде у домівці,

Тепло – в душі, повага - між людей,

Хай Ангел намалює на листівці

Ще тисячі світанків і ночей!

Ну що ти п’ятдесят з маленьким гаком?! –

Як цвіт троянди у погожий день.

Дай Бог, ще сто у парі зустрічати