Про все

***

І будь, що буде! Небо- то є ти,

Моє прозріння праведного гніву.

Тебе, як віру, прагла віднайти.

Тепер я знаю, що усе зумію,

Бо більше не боюсь бороти страх,

Бо серце вже не буде одиноким.

Пшеничне поле й синє небо - стяг,

Що Україну славить сотні років.

Пульсують жили нашої землі -

Натягнуті над прірвою канати,

Свіча вже догорає на столі,

Сльозу стирає удовиця-мати...

Ми не здамося: доньки і сини

Великої і славної країни,

Бо ми не будем жертвами війни,

Бо ми не станем прикладом руїни.

В полях своїх посадим виноград,

Посієм квіти в яблуневім саді,

Наш гнів ніколи не пробачить зрад

І ворог нам не стане на заваді.

***

Так вміє тільки небо колисати

Мою любов, недоспану між снів.

І казку знову хочеться чекати,

Бо маятник життя не помужнів.

Хвилини тиші забавляють мрію,

В передчутті світанку і життя.

Округлий місяць спомини навіяв,

Вповільнюючи ритм серцебиття.

Тремтить красива мрія на подушці.

Давай зігрію, подруго, твій сон.

Згадай як ми в дитинстві на гілляці

Ловили промінь між зелених крон

І все нам щастя падало в долоні -

Велике щастя ще малих людей.

З тобою не страшать ні сиві скроні,

Ні калатання серця між ідей,

Ні спотикання, ні невдалі кроки

Вже не зупинять нашого вогню,

Бо ми з тобою вже багато років

Як одяглися у міцну броню.

Такий красивий місяць нас колише

У снах дитячих, сповнених тепла!

Навіть принишкли у куточку миші -

Їм також нічка казку принесла.

***

Так пролітають роки, наче дні...

Здається, тільки вчора дітлахами

Раділи сонцю й щастю по весні,

А вже дитинство манить тільки снами.

Свої вже діти он як підросли,

А там й онуки нагадають знову,

Що й ми колись такими теж були

І також мали радість за основу.

Проходить час, іде життя, іде...

Не зупинити й пауз не ввімкнути.

Колись усе минеться, наче день,

А ми того не встигнемо збагнути...

Так мало ще зробилось за життя!

Ще так багато хочеться пізнати!

Проходять дні без права вороття

І, Слава Богу, з правом виправляти.

Цінуйте, люди, кожен новий день:

Він неповторний і дорогоцінний,

Бо скільки ще їх Бог поклав до жмень?!

А треба встигнути зібрати все насіння,

Щоб передати дочкам і синам,

Бо поле людськості і доброти повинне

Родити і пшениці, і жита,

Що у віках залишаться нетлінні.

***

Ніде нема такої глибини

Як в неба, що над рідною країною.

Ніде нема такої сивини,

Як у густих туманах над рівниною.

Ніде нема тих відблисків очей,

Як в рідних, що завжди ступають поряд.

Ніде нема таких п'янких ночей,

Як біля того, хто твій ловить погляд.

Нема ніде ні щастя, ні добра -

Лише в твоєму серці все знайдеться.

Приходить якось у житті пора,

Коли картина з пазликів складеться

І зрозумієш: благо у житті -

Щасливим бути у собі самому,

В душі, в думках, в своєму відчутті,

Що там, де серце - завжди будеш вдома.

І не потрібно іншої землі,

Можливостей, грошей, вИзнання, влади...

Будуй, де ти, небесні кораблі,

Бо тільки сам стаєш собі в заваді.

Весь світ - в тобі, красивий і п'янкий,

Розхристаний перед твоїм ваганням.

Він завжди був і завжди буде твій,

Не відкладай на завтра починання!

***

Коли я впала - ти мене підняв,

Коли я плакала - сльозу мою утерла,

Коли я не приходила - чекав,

Коліно збила - кров цілунком стерла.

Коли я опинялась на межі -

Ти не давала помилятись кроку.

Коли писала, ще мала, вірші -

Ти зберігала їх багато років.

Коли нестерпно на душі пекло -

Ти підставляв свою долоню сильну,

Щоб знала я - усе, що не було б -

То не безвихідь, бо я - птаха вільна.

Ким стала б я без вас, мої батьки,

Моя надійність, вірність і підтримка?!

За всі пережиті і прожиті роки

Я дякую, що поряд щохвилинки,

Що ділитесь теплом своїх сердець,

Завжди є поруч у важку годину!

Хай береже вас Бог, Святий Отець,

Бо поки є ви - я іще дитина.

***

Жінки як квіти. Донька, чи матуся,

А чи бабуся – в кожної свій цвіт.

Ваш вік в троянду ніжну огорнувся

Й серед зими нашіптує «привіт».

Нове число серед життєвих кроків.

Новий період щастя і тепла.

Хай Бог дарує ще багато років,

Щоб доля до Вас щирою була,

Щоб діти Вам приносили лиш радість,

Онуки всі здоровими були,

Хай не торкнеться сивиною старість,

В здоров’ї до ста років дожили!

Хай мир і спокій буде у домівці,

Тепло – в душі, повага - між людей,

Хай Ангел намалює на листівці

Ще тисячі світанків і ночей!

Ну що тих п’ятдесят з маленьким гаком?! –

Як цвіт троянди у погожий день.

Дай Бог, ще сто у парі зустрічати

Серед дітей, онуків і пісень!

***

Якби ж можна світ обійняти,

Щоб зігріти теплом свого серця,

То я сонцем, напевно, була би,

А так... шлю всім обійми вітЕрцем.

Хай Вас Янгол крилом обіймає

І дарує надійність та спокій!

Хай обійми вас вдома чекають

У очах ваших рідних, у кроках

І у кожній маленькій усмішці.

Хай обійми дарують підтримку!

Обійміть своїх милих і близьких,

Подаруйте їм щастя хвилинку!

***

На уламках твоїх руїн

Я не буду ділитись болем.