3.

Ранок наступного дня для Олени розпочався з роздумів. Вона ніяк не могла зрозуміти, чому саме з нею забажав працювати цей перспективний покупець? Ну побачити там, посміхнутися пару раз, заспокоїти, це одне. А тут треба буде їхати поруч з ним, вдавати зацікавленість, спілкуватися, а може ще терпіти поганий настрій. Не дуже хочеться. Чомусь Олена вважала, що невдоволення життям заразне. Не встигнеш і головою хитнути, як сама почнеш бачити у всіх тільки погане. Життя миттю стане сірим і не цікавим. Ні, вона ані скілечки не звинувачувала таких людей, залишаючи їх жити своїм власним життям. Вона просто йшла геть, намагаючись іх оминати. Олена поважала вибір людини, яка його робила і який власне міг не співпадати з її. Винагорода. За роботу вона отримає відсотки, а їй вони зараз конче потрібні. І їй треба трохи з годом цей вибір зробити. Від роздумів ії відволік телефонний дзвінок

- Олена Володимирівна виручайте, потрібна ваша допомога.- дзвонила Влада, голос схвильований. Ну як відмовити?

- Так заспокойся! Що сталося?

- Ще дуже рано, нікого не має, а тут цей...-Влада зробила невилику паузу - Вчорашній скандаліст прийшов, вас чекає! - вона розповідала, а Олена чула відлуння, це значить, що Влада розмовляє з туалету і дуже переживає. Звичайно, робота потрібна всім.

- А чого він так рано? Ми ж з дев'яти працюємо. Не питала?

- Напевно він вважає, що якщо він прийшов, то все, потрібно  всім працювати більш завзято!

- Скажи йому, що він для нас дуже цінний клієнт, що ми його дуже чекали, але з дев'яти. Дай подивитись фотографії найкращіх будинків. Я зараз буду! -  у трубці залунали короткі гудки, Олена з сумом подумала про ранкову прогулянку і визвала таксі.

Коли Олена приїхала в агенство, вона очікувала, що він знову буде голосно кричати, захопить всіх своім невдоволенням і образами, а він просто стояв і чекав. Сьогодні він виглядав краще і як Олені здалося молодше. Джинси, футболка, якийсь коричневий піджак, але взагалі стильно і модно. Поголений, він знову якось надто уважно на неї дивився. Від цього його погляду мурахи йшли шкірою і хотілося теж сховатися в туалет, як це раніше зробила Влада. А потім сказати, що вона ну дуже зайнята і не може приділити йому ані хвилини. Пересилила себе і підійшла ближче.

- Доброго ранку! Ми взагалі з дев'яти працюємо.- Олена не хотіла виправдовуватися.

- Доброго. Я це вже чув.

-  Ви подивились фото, які дала вам Влада? Може щось сподобалось?- сказала вона, а про себе подумала що тоді і не треба буде їхати.

- Я хочу побачити все наживо, своїми власними очима.- Вадим був непохитним.

 Шкода. Не пощастило, уникнути його компанії.

- Тут декілька адрес, але в різних частинах міста. Можна викликати таксі.- сказала Олена, переглядаючи папери.

- Я їжджу тільки на своїй машині.- Вадим, не дивлячись на неї підійшов до кутка, взяв палицю і не обертаючись пішов до виходу, сильно кульгаючи.

Вже в  машині дівчині так стало його шкода і ніяково одночасно, що щоб це приховати Олена почала розповідати про перший будинок, який хотіла йому показати.

- Будинок дуже гарний і охайний, але він маленький. Є присадибна частина. Там виросло декілька поколінь однієї родини.

- І чому ж його продають?

- Чоловік, господар будинку казав, що він вже декілька років живе у Канаді. Сюди повертатися не збирається, а обслуговувати будинок не хоче, чи не може, точно не знаю.

- Зрозуміло.- Вадим був на диво мовчазний.

Будинок був трохи за містом, але не дуже далеко, тому вони доїхали досить швидко. Вадим доволі вдало вийшов з машини, не забувши палицю. Олена зрозуміла, що робив він це досить часто, тому звик. Напевно вона трохи довше, ніж треба затримала на ньому свій погляд.

- Ой, тільки не треба мене жаліти, я це ненавиджу!

- Але вам напевно дуже боляче?

Він зупинився навпроти Олени і примруживши очі, промовив, явно гніваючись.

- Біль це природня реакція організму. До всього звикаєш і до нього теж.

- Пробачте, але чому ви так реагуєте?

- Я намагаюся жити звичайним життям, звичайної людини, а тут всі зі своїм співчуттям, не дають повернутися остаточно. Не треба мене жаліти, я сам себе не жалію і ви не повинні, -  і трохи пізніше промовив, 

- Зараз я повинен сам оглянути територію.

Вадим швидко зник з очей, а Олена все думала, що повинна поважати його вибір.