Розділ 10

Деймон та Аврора не виходили на зв’язок. 

Дідусь Генрі вже почав хвилюватися, й ходив по кабінету туди-сюди.  Вийшовши у вітальню, запитав у Еліота, чи не бачив він брата, або Аврору після закінчення робочого дня. Молодший Коллінз лише знизав плечима. 

Дебора відклала газету, й промовила: 

— На дворі гроза, можливо, наш Деймон вирішив залишитися в Аврори, адже, наскільки ми знаємо, бідолашна боїться грози! 

— Деборо, твоя іронія зараз недоречна! — гримнув Генрі. 

Жінка хмикнула. 

Почувся дверний дзвінок, й через декілька хвилин на порозі вітальні з'явився весь промоклий Майкл. 

— Сину, ти повернувся! — піднявшись з дивану, сказала Дебора та підійшовши, обійняла. 

Слідом за нею, Майкла обійняв дідусь Генрі та Еліот. 

— Я бачу, що не вся родина у зборі! Де Деймон, й Аврора? — запитав. 

Дебора скривилася. 

— Сину, ти тільки приїхав, а тебе вже цікавлять наші голубки? 

— Тобто, голубки? — здивувався Майкл. 

— Вже весь офіс лише й говорить про них! — відсахнулася жінка.

Чоловік перевів погляд на дідуся Генрі. 

— Йди переодягайся! — сказав глава родини. — Скоро вечеря! 

Генрі знову поглянув на телефон. Зітхнувши, повернувся у кабінет та зателефонувавши начальнику охорони холдингу, попрохав подивитися на відео, коли з офісу вийшли Деймон та Аврора. 

Через декілька хвилин, Генрі був здивований почутим. Значить Деймон забрав Аврору, й вони кудись поїхали разом! 

Містер Коллінз схилився на спинку крісла, й всміхнувся. Поглянувши на фото Фредеріка Вільямса, промовив: 

— Ти все вірно зробив, мій вірний друже! Сподіваюсь наші онуки знайдуть спільну мову! 

Дебора з підозрою віднеслась до того, що Деймон та Аврора не виходили на зв’язок! Покликавши Еліота у свою кімнату, сказала: 

— А тепер розповідай все! 

— Я не розумію про що ти! — знизав плечима, й сівши у крісло, закинув ногу на ногу. 

Дебора хмикнула. 

— Деймон! Аврора! Мене цікавить все, що відбувається між цими двома! — примружилась. 

Еліот надувся. 

— Якщо хочеш дізнатися, що між ними, дізнайся у своєї шестірки — Мішель! Я знаю, що саме вона змінила проєкт шотландського готелю, а Анастасії Давиденко не вистачило розуму перед презентацією перевірити! — посміхнувся. 

— У Мішель довгий язик! — насупилася Дебора. — Але, зараз не про неї! Якщо хочеш отримати свою Аврору, наберися терпіння, Еліоте! 

Чоловік закотив очі: 

— Вона потрібна мені, лише, як трофей! 

— Трофей? — голосно засміялася. — А мені потрібний холдинг! — миттєво змінилася в обличчі, й рявкнула. Почувши, як завібрував телефон, махнула рукою! — Йди!

Коли Еліот вийшов, жінка натягнула посмішку на обличчя, й підняла слухавку: 

— Містере Діксон, мої вітання! 

— Деборо, — гаркнув чоловік у слухавку, — у нас була домовленість! Чому не повідомила про результат оголошення заповіту Фредеріка Вільямса? 

Жінка скривилася, зізнаючись:

— Я не знаю, що в тому заповіті! 

— Не знаєш? А варто було! — гнівно промовив. — Коллінзи відмовилися говорити моїм адвокатам будь-що про заповіт, а дівчисько Вільямс взагалі знахабніла та запропонувала змінити деякі пункти в угоді! Ти повинна була контролювати цей процес, й ти все проґавила, Деборо! 

Почулися гудки. Жінка жбурнула телефон на ліжко. Все йшло не по її плану! 

Тим часом Деймон і Аврора вже декілька годин стояли на пустій дорозі. Машина чоловіка неочікувано зламалася. Мобільні телефони розрядилися, і як на зло, в автомобілі не було зарядних пристроїв. 

Аврора закуталася у плед, й через стіну з дощу ледве розгледіла Деймона, який намагався відремонтувати машину. 

Їй шкода стало чоловіка, тому навіть не дивлячись на страх, опустила вікно в автомобілі, й викрикнула: 

— Деймоне, повертайся! 

В обличчя вдарив холодний вітер. Аврора зітхнула, скинула плед та одягнула свій плащ. Відкривши машину, глибоко вдихнула. 

— Дурепа, куди ти лізеш! — нагримала на себе, й ступивши на землю, стрепенулася. 

— Авроро, негайно повертайся в машину! — крикнув Деймон. 

Дівчина за хвилину промокла до нитки. Вона трусилася, але вихопивши з рук чоловіка ліхтарик, стала біля нього. Деймон захитав головою. 

— Спробуй завести машину! — голосно промовив. 

Аврора кивнула, й обійшовши чоловіка, посковзнулася. Деймон миттєво відреагував та підхопивши її, притиснув до себе. 

Один подих на двох! Погляди, від яких серця пришвидшено почало битися!