Розділ 11

Прокинувшись в обіймах Деймона, Аврора розплющила очі, й намагалася тихенько вислизнути з-під ковдри, але чоловік не спав. 

— Авроро, як себе почуваєш? — легко провів по голові.

Вона глибоко вдихнула. 

— Нормально, — відповіла, й знітилася від того, що Деймон обіймає її. 

— У тебе була гарячка, — промовив Деймон, — поснідаємо, потім вип’єш ліки, й поїдемо!

— Угу, — буркнула, не пам’ятаючи, що відбулося вночі. — А чому ти в моєму ліжку? — сіпнулася, й підняла голову. 

Деймон, зустрівшись з поглядом Аврори, легко всміхнувся. 

— Ти просила не йти!

Аврора відсторонилася від чоловіка, різко піднявшись з ліжка, схопилася за голову, й знову присіла. 

Відчувши дотик по спині, озирнулася. Вона не розуміла, як поводити себе з чоловіком. Тактильний контакт діяв на неї сильніше, ніж будь-яке його слово.

Деймон із серйозним виразом обличчя дивився на неї. У Аврори все в середині перевернулося. Щось змінилося у стосунках, ніби якась невидима нитка пов’язувала їх все більше і більше. 

— Не дивися так, — широко відкривши очі, тихо промовила, й відвела погляд. 

Деймон відсторонився. Аврора нахмурилася та закрила долонями обличчя. 

— Я не можу так, Деймоне! Не можу! 

— Що знову не так? 

— Все не так! — підскочила з ліжка, й витягнувши руку, обперлася нею об стіну. 

Деймон провівши очима по її оголеним ногам, підійшов та взявши за талію, промовив: 

— Навчися довіряти мені! 

—  Довіру потрібно заслужити! — піднявши голову, промовила. — Справа, на даний час, навіть не у довірі! Деймоне, шлюб, навіть, якщо він фіктивний — це все одно обов’язки! Якщо ми зможемо переконати всіх у офісі, обманути Дебору і Еліота, що у нас велике кохання, то Майкла… просто так не проведеш! 

— Ти хвилюєшся, що подумає мій брат? — нахмурився. — Ти не боїшся втрати бізнес, а більше боїшся думки Майкла? 

Аврора тяжко зітхнула. 

—  Не перебільшуй! —  промовила. —  Я з Майклом спілкуюся з дитинства, він добре мене знає, й не повірить нашій… історії! 

— Потрібно зробити так, щоб повірив! — гримнув Деймон. 

Дівчина стиснула вуста, й схилила голову. Вона не мала ні сил, ні бажання сперечатися далі. 

Деймон підхопив її на руки. 

— Ти, що робиш? — схопившись за чоловічу шию, викрикнула. 

Він мовчки відніс її у ванну кімнату. 

— Збирайся, скоро в дорогу! — посадивши дівчину у ванну та включивши теплу воду, промовив. 

Аврора неочікувано почала сміятися, й бризнула водою в нього.

— Не провокуй, мала! — оглянувши її, лукаво всміхнувся.  

— Все, йди! — хмикнула. 

Деймон закотив очі, й вийшов. Аврора, не рухаючись, декілька хвилин сиділа під теплим струменем води. Відчувши, як шлунок прокинувся та почав бурчати, скоцюрбилася. 

Після ванних процедур, вона висушила волосся, й зав’язала високого хвоста. Одягнувшись у джинси та светр, акуратно склала сукню, плащ та туфлі у пакет, й після сніданку, Деймон змусив її випити ліки.

На щастя, машину полагодили, й вже через декілька годин, вони поверталися у Лондон. 

— Деймоне, поїхали відразу до адвоката! Я попереджу його про наш приїзд!

Він мовчки кивнув. 

— Поїзда виявилася… цікавою! — порушивши тишу, промовила Аврора. 

Деймон всміхнувся:

— Твій настрій так швидко змінюється, що я не встигаю за ним! 

— Прийдеться терпіти! — буркнула. 

Чоловік захитав головою. Аврора зиркнула на нього. Покрутилася, й знову поглянула, але цього разу затримала погляд, оглядаючи кожний міліметр його обличчя. 

— Не дивися так, — повторив її ранкові слова, й всміхнувся. 

Аврора відвернулася, й теж усміхнулася. 

«Якщо так далі буде продовжуватися, то я точно здурію. Потрібно вибудувати свою поведінку з ним, але як? Ох, лишенько, я сама себе більше накручую!» — подумала вона. 

Приїхавши до адвоката, Аврора першим ділом попрохала його повторити заповіт дідуся. Адвокат переглянувся з Деймоном, й віддав їй документ. 

Вираз обличчя змінився, коли вона дійшла до кінця. 

— Тобто… від трьох до п’яти років, ми повинні бути у шлюбі? Боже, дідусь навіть і тут все за мене вирішив! — підстрибнула, й повернулася до Деймона. — Ти нічого про це мені не сказав! 

— Не потрібно було тікати, коли було оголошення заповіту! — знизав плечима. 

Аврора обурилася, й з образою сказала: 

— Ви знову обдурили мене з дідусем Генрі!