Розділ 13.1

Аврора перед обідом повернулася у свій кабінет, й побачила Деймона, який розмістився в її кріслі, а на столі стояв великий букет півоній у вазі.

— Ти не снідала, тому вирішив запросити тебе на обід!

Аврора стала біля столу, й заплющивши очі, вткнулася носом у букет.

— Я тобі вибачаю, що не повідомив про перенесення подачі проєктів, але мені не подобається те, що міс Дженніфер Волес поводить себе, ніби у вас є якісь стосунки поза роботою! — на одному подиху випалила, й побачила, як брови Деймона полізли догори.

Він обійшов стіл, й криво посміхнувшись, промовив:

— Авроро, почуття ревності — це нормально, але, якщо на нього дійсно є причина!

Дівчина голосно фиркнула.

— Я не ревную тебе! — захитала головою.

— Чудово! — спокійним тоном, промовив. — Ходімо!

Деймон обережно підштовхнув Аврору до виходу. Вона встигла лише схопити сумку, й ключі від кабінету.

— Наступного разу буду закривати кабінет на замок, щоб ти не приходив без попередження!

Деймон всміхнувся, й провів рукою по її щоці.

— Замок у спальній також будеш зачиняти? Раптом я захочу навідатися до тебе посеред ночі!

— Деймоне, — округлила очі, — ходімо вже!

Чоловік засміявся, й Аврора легенько штовхнула його плечем.

Тим часом за ними у коридорі спостерігала Мішель.

«Ось так завжди, комусь все і відразу, а хтось повинен пахати, як ішак!» — подумала про себе.

— Мішель, можливо відійдеш?

Почувши позаду голос Анастасії, насупилася та озирнулася.

— Убога, обійди! — гримнула.

Анастасія захитала головою, й перекинувши довге темно-каштанове волосся наперед, пішла в сторону ліфту, біля якого зустріла Деймона та Аврору.

Варто дверцятам ліфту відкритися, як Анастасія зіштовхнулася з чоловіком, який виходив. Кава в його руках розлилася на її білу сорочку та потрапила на руку.

Аврора ахнула, й підійшла до неї.

— О, Боже, як пече! — закричала Анастасія.

— Давайте я вам допоможу! — запропонував чоловік.

— Чим ви мені допоможете? — зі сльозами на очах, промовила Настя, й почала дмухати собі на руку.

— Майкле, ти вже допоміг краще всіх! — промовив Деймон, й заштовхав брата у ліфт.

Слідом за чоловіками, зайшли Аврора й Анастасія. Дівчина оглянула білу сорочку, й нахмурившись, повернулася до незнайомця, яким виявився Майкл Коллінз.

— Я думаю, що Деймон не буде проти, якщо ти, Анастасіє, раніше поїдеш додому! Правда? — поглянувши на свого чоловіка, сказала Аврора,

— Я можу відвезти! — всміхнувшись, запропонував Майкл.

— Ви? — ахнула Настя. — Я з вами, шановний, нікуди не поїду!

Деймон ледве стримував сміх. У ліфті співробітниця холдингу відчитувала брата, й навіть почала сперечатися з ним.

Перевівши погляд на Аврору, яка стояла насупленою, Деймон сказав:

— Ми відвеземо тебе додому!

Аврора раптово змінила вираз обличчя, й схиливши голову на бік, широко посміхнулася.

Вийшовши із ліфта, Майкл поглянув на брата, й шепнув:

— Я дійсно не хотів її облити кавою, це випадковість, — не стримав усмішки, й подався уперед.

Засмучена Анастасія щось бурчала собі під ніс, й переступивши через поріг, спотикнулася.

— Я тепер точно повинен вас врятувати! — вчасно підхопивши дівчину на руки, сказав Майкл.

— Ви… ви бовдур! Негайно опустіть мене на землю! — нахмурилася.

— Ні, я так не можу! — захитав головою чоловік, й озирнувся. — Деймоне, брате, я вашу красуню співробітницю сам відвезу туди, куди вона скаже!

— Брате? — ахнула Настя, й схопившись за плече чоловіка, округливши очі, поглянула на Аврору.

— Майкле, ми самі підвеземо Анастасію додому! — суворо провив Деймон, й діставши ключі від машини, віддав їх Аврорі.

Майкл знизав плечима, й опустив дівчину на землю.

— Навіть не дивлячись на те, що ви брат містера Деймона, — осмикнула спідницю Анастасія, — я все одно вважаю вас бовдуром!

Аврора захитала головою та обійшовши Майкла, який лише розвів руками, підійшла до дівчини.

— А вона мила! — дивлячись їм услід, всміхнувся Майкл.

— Хто мила? — нахмурився Деймон.

— Анастасія! — оглянувшись, відповів. — Брате, так коли чекати запрошення на весілля? — підморгнув.

— Скоро! — відповівши, закотив очі Деймон.

— Якщо бути серйозним, я не розумію, навіщо вам влаштовувати весілля?

— Почуття, брате, дуже сильно вплинули на нас обох!