Розділ 20

Аврора та Деймон дочекалися, доки дідуся Генрі випишуть з лікарні та погодивши дату, завчасно обрали весільні обручки та місце проведення весільної церемонії.

Аврора знову стояла перед дзеркалом у магазині весільних суконь. Останнім штрихом в її образі стала фата нареченої та туфлі.

— Сподіваюсь, хоча б із цією сукнею все буде добре! — хмикнула позаду Хлоя та наблизившись, поклала голову їй на плече.

Вона засміялась, й відповіла:

— Якщо більше дурниць у голову не прийде, значить все буде добре!

Аврора обрала атласну сукню прямого крою, яка гармонійно поєднувалася зі шлейфом короткої довжини.

— До речі, де Анастасія? — відійшовши, запитала рудоволоса.

— Настя зайнята Майклом! — озирнувшись, всміхнулася.

— О, якщо я не помиляюся, це той самий Майкл, який навчався у нашому університеті на журналіста?

Аврора кивнула.

— У твого Деймона є ще гарний брат?

— Є просто брат!

Хлоя скривилася.

— Якщо ти про Еліота, то він якийсь дивний! — знизала плечима. — Пам’ятаю, як він бігав за тобою в університеті, а Мішелька бігала за ним! — засміялась.

— Це справи Мішель! Я насправді навіть не здогадувалася, що вона така…

— Сука! — скривилася Хлоя. — Так, вона саме така! На жаль стерво вміє носити маски, й на перший погляд, ніби нормальна, а насправді ще та… сучка!

— Маєш рацію! — зітхнула. — Її Деймон звільнив!

Аврора ще раз покрутилася напроти дзеркала, й переодягнувшись, заплатила та вирішила відразу забрати сукню.

— Хлоя, не забудь, що ти одна з подруг нареченої! Мені не важливо, якого будуть сукні кольору, але головне, щоб не кращі, ніж моя весільна сукня! — голосно засміялася.

— А наша вечірка буде? — підморгнула рудоволоса. — Бажано зі стриптизерами!

— Ти невгамовна! Все буде! Замовила лише для тебе!

— Ах, ну так, я ж одна не перебуваю у стосунках! — розвела руками. — Тому, хоча б пригадаю, як виглядає сексуальне чоловіче тіло!

Аврора засміялась та захитала головою.

— Поїхали, ще потрібно заїхати в салон: манікюр, педикюр, весільна зачіска, макіяж! Ох, я не думала, що бути нареченою так складно, але ці клопоти того варті та приємні.

— Коли ти зрозуміла, що закохана? — неочікувано запитала Хлоя.

Аврора зупинилася на світлофорі, й всміхнулася.

— Коли він відвіз мене на Білі Скелі Дувр, й розпочалася гроза! Дорогою до Лондона, зламалася машина. Я була налякана через саму погоду, але в той момент також хвилювалася і за нього, — рушила, й продовжила говорити далі: — Вже тоді я розуміла, що мої почуття змінилися до нього! Через свій страх боялася навіть собі зізнатися, що він мені не байдужий! Зараз я це можу впевнено сказати, більше не боячись своїх почуттів!

— Дякуючи Богу, мила, що ти розібралася у собі, й звичайно це прозріння відбулося не без допомоги Деймона!

— Звичайно! — всміхнулася.

Неочікувано в клубі, в якому Аврора відпочивала з дівчатами, вона зіштовхнулася з Деймоном, який також відпочивав з чоловіками. Вони не говорили один одному, де саме будуть відбуватися їхні вечірки, тому побачившись, здивуванню не було меж. Деймон оглянув дівчину, й подолавши між ними відстань, притиснув до стіни. Провівши рукою по животу, нахилився ближче та прошепотів на вухо:

— Пропоную втекти звідси! Ніхто навіть і не зрозуміє, що ми зникли!

Аврора всміхнулася, й обвивши руками його за шию, легко поцілувала.

— Не можу тобі відмовити! — промовила у вуста та вигнула спину. — Я швидко заберу свою сумку, й повернуся.

Залишившись наодинці у номері готелю, Аврора, після виснажених тижнів, одягнута заснула в обіймах Деймона. Він, поцілувавши її у маківку, всміхнувся та притиснув до себе. Вона ворухнулася та закинула одну ногу на нього.

— Я не сплю, — сонно пробурмотіла.

Чоловік усміхнувся.

— Спи, кошеня! Буду оберігати твій сон!

— Я кохаю тебе, Деймоне! — розплющила очі, й поцілувала його у шию.

Він перевернув Аврору на спину та провівши рукою по грудях, піймав вустами її стогін, який зірвався з вуст. Скинувши з неї сукню та пестячи поцілунками тіло, насолоджувався її ніжністю. Вона була лише його тендітна півонія! Його кохана жінка.

Аврора прокинулася на світанку, й легко поцілувавши Деймона у вуста, тихенько встала, одягнулася та вийшла з номера.

Їдучи  у ліфті, торкнулася пальцем до вуст, й всміхнулася. Вона втекла з дівочої вечірки зі своїм, вже офіційним чоловіком, й сьогодні повинна відбутися весільна церемонія.

Піймавши таксі, сказала свою домашню адресу та написала повідомлення дівчатам. Лише Монік єдина відповіла, що всі вони п’яні завалилися до неї додому, крім Анастасії, яка кудись зникла, й Джозет розмістила їх по кімнатах. Всміхнулася та написала повідомлення Монік, що скоро буде вдома.