Глава 2. Команда

(від лиця Ленарта)

Спускаючись сходами,я помітив,що біля дверей стояв Оргулій.Гістем,який вирішив завітати до нас,виявився тіленський посланець з власною охороною.Король відправляв “Беззубика” тільки в дуже важливих справах. Ми прозвали Гісема  кличкою через те,що він був без зубів.Він писав нам про те,що його батько був п`яницею і знущався над ним.Одного разу він так напився,що залізною сковородою повибивав всі зуби своєму сину.Після цього випадку мати не стерпіла і отруїла свого чоловіка.Здавалося б, життя налагодилось,але матір зарештували,а Беззубика викинули на вулицю.Ось так він блукав,поки не потрапив до короля на службу.Його взяли ,тому що він нічого не міг росказати ворогу.Як же він передає послання?Він пам’ятає все:слово,речення,знаки.Він завжди має з собою чистий папір,перо та чорнила.Він пише все по пам’яті.Ви скажете,що це не можливо,але це так.В мене є версія,що він отримав свою па’мять тоді,коли його гавтузив батько.Мабуть,він відбив йому щось в голові,і Беззубик отримав свою неперевершену па’мять…

Отже,я підійшов до Оргулія,який тримав в своїх руках послання.Гісем вічливо кивнув:він так вітався.Я запитав:

-Що сталося?

-Я все розкажу пізніше.

В голосі Оргулія відчувалася стревоженість.Я одразу відчув це,але я не став перепитуватись і пішов до головної зали.Це  найсвітліша кімната у Айданзі. Просторне приміщення обставленне мінімалічтисно,але дуже комфортно.

Все знаходилось на своїх місцях.На стінах головної зали були розписані цілі мініатюри,але зараз вони втратили первинну красу.Маляр мав приїхати з Рудонії,щоб реконструювати їх,але його викрали придорожні бандити.

Посередині кімнати стоїть довгий стіл і стільчики біля нього.Попереду від стола

камін та лабараторія Генріха.Він один з найкращих алхіміків не тільки Тілена,а  й всього континенту.Його брат також “хімічить”,але у Свавії при дворі короля Брувіка.Взагалі,наша команда налічує в собі чотири людини:Я,Оргулій,Генріх і Сірена.Сірена – жінка двадцяти-двадцяти п’яти років,чорнява з короткою стрижкою,зеленими очима ,як смаград,має не примітну,але красиву зовнішність.Сірена одягається тільки в  чорні штани та фіолетового кольору легкий нагрудник. Вона може вмовити кожного і виконати завдання різної складності.Сірена знала собі ціну,і ми розуміли,що кращого спеціалісти ми не знайдем.

По розповідям Оргулія раніше все було інекаше.Всі хотіли прибитись до рядів захисникі,але після війни все змінилось.Він не розповідає про те,що сталося тоді.

Я й не намагаюсь спитатись,тому що розумію,що він сам колись все розкаже.

Незважаючи на всі негаразди,”Захисники Тілена ” тут і не збираються здаватись.

Всіх нас об'єднує магія. Вона - наша сила!

 У залі я побачив Генріха.Він як завжди щось перемішував біля столика.

На вигляд Генріху років шістнадцять, але йому вже 26 років. Він має біле волосся, кришталево сині очі та виразні риси лиця. На ньому зазвичай надітий

муштрак (так називають легкі обладунки.), окуляри обвінтії та чоботи. Окуляри він одягав тільки тоді, коли був зайнятий алхімією: вони допомагають виявити якусь певну есенцію.

Сірена ще не повернулася з нічного полювання. Незнаю, як вона полює вночі, але нічна ловитва їй подобається найбільше.

Я перекинувся поглядом з Генріхом. Ми розуміли, що Беззубик прийшов не з хорошими новинами. Сірена якраз підоспіла.

Двері зали розчинилися, і вона зайшла з двома зайцями в руках. Перший заговорив я:

-Сірена, ти як завжди вчасно.

Сірена усміхнулась у відповідь і промовила упевненим голосом:

-Я завжди вчасно.

-До нас прибув Беззубик.Зараз він з Оргулієм.

Генріх наважився заговорити:

-Беззубик завжди до біди, Леннарт…

Після цих слів в кімнату зайшов Оргулій,але він був без посланця.

-Я об’являю раду!Всім зібратись біля столу.

В грубому чоловічому голосі почулися,якісь нотки страху.Він був не з боязгливих, але тут це було помітно…

Зібравшись біля столу,Оргулій почав:

-Посланець від короля прибув не просто так,як ви вже зрозуміли.Корона потребує захисту.З листа я зрозумів,що ворожі війська підступають до столиці.За наказом короля ми повинні захищати його високість своїм мечем і магією.До нас в команду прийде ще одна жінка.ЇЇ ім’я Ілая Диліо. Особиста команда по захисту короля повинна вирушити до столиці вже сьогодні.

Генріх почав говорити:

-Я не можу поїхати прямо зараз!В мене тут досліди,лабораторія,есенції і все,що треба для роботи алхіміка.

-Не бійся, Генріх .Твою лабараторію облаштують у палаці .

-Мою лабараторію не замінить жодна з лабараторій!

-Не будь маленьким хлопчиком!- голосно крикнув Оргулій.Я сам не взахваті від цієї ідеї,але проти короля не попреш.До того ж ми захисники і наш обов’язок захистити державу!

Ленарт вирішив ступити в сварку:

-А давайте зробимо так.Ми перевеземо лабораторію Генріха прямо в палаца!

-Чудова ідеї,Ленарт!Всім до роботи! – голосно промовив старшина.

Після цих слів ми розійшлись по фортеці,щоб зібрати речі і вирушити в столицю.Ми всі були не в захваті від цієї ідеї,але вибору не було.Раніше ми виконували завдання від короля,проте більшість з них були не складними і на пряму не доводилось контактувати з королем.

 Я думаю,наші пригоди тільки починаються…