Ельза

Замість того, аби відсипатися, працювати над своєю науковою роботою, я пів дня змарнувала з Даниїлом в якості водія цього сріблястого страховиська. Це був гарний день без дощу, я вимкнула телефон і ми об’їздили майже усе місто. Вперше за багато днів я по-справжньому веселилася. Даниїл пояснював усі дорожні знаки, розповідав, якими вуличками краще об’їхати затори. А потім несподівано запросив у кіно.

- Ти такий люб’язний тому, що…

Я вийшла з автомобіля та віддала йому ключі. Він не зрозумів.

- Це я веду до того, що люди нічого не роблять просто так. Це ж твої слова.

Він усміхнувся і глянув так дивно, що на мить мені здалося, що я йому подобаюся.

- Життя без стресу та ніч у зручному ліжку роблять чудеса. Голодна?

Я кивнула і перед сеансом ми перекусили. Коли вийшли з торгового центру, вже поволі темніло. Коли ми сідали в автомобіль, Даниїлу раптом зателефонували. Він привітався, уважно вислухав, а тоді звернувся до мене:

- Як тобі пропозиція заїхати у Green Garden?

Це був новий нічний клуб на окраїні міста, в якому мені, зважаючи на мою зайнятість, ще не доводилося побувати. Я подумала, що після такого насиченого дня, я не зможу зосередитись на роботі, отож, з легкістю погодилася.

- Якби твоя мама знала, що я змарнувала на розваги цілий день…

- Вона б сказала, що ти молодець. Мозок повинен трохи відпочивати.

У клубі, що увесь світився зеленим, було шумно та доволі людно, втім Даниїл прицільно вів мене всередину, наче когось шукав. І навіть взяв за руку аби я не загубилася. Десь поміж баром та танцювальною площадкою, за столиком нас чекали його друзі.

- Ельза, - мовив Даниїл і відсунув мені крісло. – А це Єгор… Мій найкращий друг…

- Ми знайомі, - загадково мовила я, впізнавши у ньому юнака з фотографій моєї сестри, на що дівчина, що сиділа поруч з ним, помітно напружилася.

- Це Мері. Ми працюємо разом і вона завжди прикриває наші зади…

Усі засміялися.

- Що питимеш? Назад поведу я…

- Будь який коктейль…

Він швидко повернувся з якоюсь зеленою бурдою, одначе, доволі смачною. Мері не поспішала впускати мене у свій світ, увесь час сиділа в телефоні, а Даниїл з Єгором обговорювали деталі майбутньої поїздки. Отож, доволі швидко мені стало нудно в їх товаристві. Я скинула свою куртку, залишившись в блискучій майці на бретельках і тихо шепнула Даниїлу на вухо:

- Я пройдуся.

Прихопивши з собою коктейль, я поспішила злитися з юрбою, аби він не зміг мене зупинити. Тут було драйвово. Люди веселилися, танцювали під гримучу музику. Я йшла рухаючись в такт музиці і згадувала ці вечори, котрі ми з друзями проводили за танцями та розвагами. Несподівано мене хтось обійняв ззаду і я, злякавшись, вихлюпнула свій напій на спину юнакові, що танцював попереду. Різко повернувшись, я відштовхнула від себе нахабу, а тоді поспішила вибачитися за зіпсований одяг. Однак, тут мене чекала мила несподіванка.

- Захар? Тіна?

Це були мої одногрупники.

- Ельза! – перекрикуючи музику, емоційно заверещала приятелька та, стрибаючи, стиснула мою шию. – Звідки ти тут взялася?

- Значить, без мене забавляєтеся?

- Пробач, ти сама сказала, що не зможеш…

- Це ти пробач, за футболку…

- Дурниці. Краще розкажи, як тут опинилася. І де Мія?

- Мія в батьків Даниїла, а я тут з ним, та це довга історія… Йдемо краще танцювати…

І ми веселилися, аж поки ді-джей не оголосив конкурс танцю на пілоні…